Відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України “Про військовий обов’язок і військову службу“ і “Про альтернативну (невійськову) службу“, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію“, надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, звільнення працівника на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України у зв’язку із призовом на строкову військову службу після 08.02.2015 р. є таким, що не відповідає законодавству.
Отже, працівникам, призваним на строкову військову службу з 09.04.2015 р., надаються гарантії та пільги відповідно до ст. 119 Кодексу законів про працю України як працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України “Про військовий обов’язок і військову службу“ і “Про альтернативну (невійськову) службу“, “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію“.
Розгорнутий варіант відповіді читайте в Єдиній електронній системі «КАДРОВИК-онлайн»
