Бухгалтер С., з якою укладено трудовий договір на невизначений строк, перебувала у відпустках у зв’язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. На цю посаду за строковим трудовим договором прийняли працівницю І. Проте через рік роботи І. теж пішла у відпустку у зв’язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
1. На який строк ми можемо прийняти на роботу третього працівника: на час соціальної відпустки С. чи на час соціальної відпустки І.?
2. Чи зобов’язані ми виплачувати І. допомогу по вагітності та пологах та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки вона не є нашим постійним працівником?
3. Яким чином ми можемо звільнити І., оскільки з виходом бухгалтера С. на роботу, після досягнення її дитиною трирічного віку, планується скорочення цієї посади?
На запитання відповідає доцент Академії адвокатури України Микола БОЙКО
1. Зазначена посада бухгалтера не є вакантною, а отже, йдеться лише про тимчасово (на час відсутності С.) вільне робоче місце за цією посадою. А тому в разі прийняття на роботу за цією посадою будь-яких інших працівників з ними має укладатися строковий трудовий договір на час відсутності С. у зв’язку з її перебуванням у соціальній відпустці.
2. Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-IIІ (далі — Закон № 2240) особи, які працюють на умовах трудового договору (незалежно від його виду, форми та строку) на підприємствах, в установах, організаціях (далі — підприємство) будь-якої форми власності та господарювання або у фізичних осіб, підлягають такому соціальному страхуванню поза їхньою волею і є застрахованими з часу укладення трудового договору.
Види матеріального забезпечення та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, визначено статтею 34 Закону № 2240.
У первісній редакції цієї норми до таких, окрім допомоги по вагітності та пологах (п. 2 частини першої ст. 34 Закону № 2240), були включені також допомога при народженні дитини (п. 3 частини першої) і допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (п. 4 частини першої). Одначе на підставі Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI (107-17) пункти 3 і 4 частини першої статті 34 Закону № 2240 виключено.
Незважаючи на те, що згідно з Рішенням Конституційного Суду від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) цю зміну до статті 34 Закону № 2240 визнано неконституційною, допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 2008 року виплачуються застрахованим особам відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі — Закон № 2811). Згідно з частиною третьою статті 14 цього Закону особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах будь-якої форми власності та господарювання або у фізичних осіб, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначається на підставі витягу з наказу (розпорядження) роботодавця про надання особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною, відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі як матеріальне забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами (ч. 1 ст. 38 Закону № 2240). Відповідно до частини 1 статті 50 Закону № 2240 цей вид допомоги призначається та надається за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків до Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам як матеріальне забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки. Відповідно до статті 15 Закону № 2811 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, установленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. Така допомога надається на кожну дитину попри кількість народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога, і відповідно до частини першої статті 5 Закону № 2811 виплачується застрахованим особам органами соціального захисту населення (районними управліннями праці та соціального захисту населення) за місцем їхнього проживання.
Покриття витрат на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2811 здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України як субвенції до місцевих бюджетів.
3. Оскільки виплата допомоги по вагітності та пологах здійснюються за рахунок коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування, а допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку — за рахунок коштів Державного бюджету України (а не за рахунок коштів фонду заробітної плати роботодавця) і працівниця І., з якою укладено строковий трудовий договір і якій надана соціальна відпустка в зв’язку з вагітністю і пологами та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, участі у виконанні трудової функції фактично не бере, то не буде порушенням законодавства про працю виведення її відповідним наказом за штат, не розриваючи з нею трудового договору, а штатну посаду бухгалтера скоротити.
Водночас слід пам’ятати, що укладений з І. строковий трудовий договір (після виходу на роботу С.) трансформується у безстроковий. Подальше звільнення працівниці І. можливе у зв’язку зі скороченням чисельності працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП після досягнення її дитиною трирічного віку та за умови, що І. не підпадатиме під категорію жінок, зазначених у статті 184 КЗпП, звільнення яких з ініціативи роботодавця не допускається.
Журнал “Довідник кадровика”, №8, 2011
