Для більшості роботодавців відомо, що розробляють і укладають колективний договір на підставі чинного законодавства, що включає такі основні правові акти: Кодекс законів про працю України, закони України «Про колективні договори і угоди», «Про професійні спілки,їх права та гарантії діяльності». Укладається він на всіх підприємствах, в установах та організаціях, що характеризуються двома ознаками: використовують найману працю та мають права юридичної особи.
Закон України «Про колективні договори і угоди» – стаття 7 «Зміст колективного договору» передбачає, що зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: встановлення гарантій, компенсацій, пільг; умов і охорони праці.
Крім того, за ст. 7 Закону України «Про охорону праці» роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати у колективному договорі (угоді трудовому договорі) форми, системи, розмір заробітної плати та інші види трудових виплат (доплат, надбавок, премій тощо).
Укладання колективного договору особами, що зареєстровані як підприємці без утворення юридичної особи, і використовують найману працю, з органами, уповноваженими найманими працівниками на представництво, законодавством не передбачено. Але водночас це і не заборонено. Якщо в такій ситуації колективний договір належно укладено і зареєстровано, то немає підстав для заперечення його юридичного значення.
Нагадуємо, що у колективний договір не можуть бути внесені умови і норми, що суперечать чинному законодавству. Законом «Про колективні договори і угоди» (ст.7) допускається можливість внесення умов, що поліпшують становище працівників порівняно з законодавством (надають додаткові трудові і соціально-побутові пільги, а також додаткові гарантії).
Крім того, чинне законодавство передбачає обов’язковість закріплення окремих нормативних положень у колективному договорі. Наприклад, Законом України «Про відпустки» визначено тривалість щорічної додаткової відпустки за роботу із шкідливими та важкими умовами праці до 35 календарних днів, за ненормований робочий день – до 7 календарних днів. Конкретна тривалість цих відпусток встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в цих умовах. Роботодавець може за свої кошти встановлювати у колективному договорі додаткові пільги та компенсації, не передбачені законодавством, за роботу у таких умовах.
Так, пільгові пенсії можуть призначатися за рахунок коштів підприємств та організацій (крім тих, що фінансуються або дотуються з бюджету) відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» працівникам, що працюють (працювали) на виробництвах, роботах, за професіями і на посадах, не передбачених Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003 року:
чоловікам – за стажу роботи не менш як 25 років, з них не менш як 12 років 6 місяців на роботі на тому самому підприємстві, в тій самій організації, що дає право на призначення пільгової пенсії;
жінкам – за стажу роботи не менш як 20 років, з них не менш як 10 років на роботі на тому самому підприємстві, в тій самій організації, що дає право на призначення пільгової пенсії.
За наявності не менш як половини стажу роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії, вік виходу на пенсію зменшується в порядку, передбаченому абзацом 4 п. “б” ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Механізм зарахування до стажу роботи інших періодів, які згідно із законодавством зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, визначається в колективному договорі (угоді).
Шляхом переговорів і на умовах колективного договору встановлюються форми і система оплати праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження розміри надбавок, доплат, (у т. ч. за шкідливі умов праці) премій, винагород, інших заохочувальних виплат з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством.
Соціальні гарантії з охорони праці, обсяги та джерела фінансування комплексних заходів щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці, підвищення рівня охорони праці, а також здійснення атестації робочих місць, виділення на її проведення роботодавцем необхідних коштів, також визначаються у колективному договорі.
За взаємною згодою сторін колективного договору протягом строку його дії до колективного договору можуть бути внесені зміни та доповнення.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» та «Порядку повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2013 року № 115, усі колективні договори підлягають повідомній реєстрації в установленому порядку місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
