Закінчення. Перейти до частини І >
РЕГУЛЮВАННЯ РОБОЧОГО ЧАСУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПРАЦІВНИКІВ
На сільськогосподарських підприємствах незалежно від форми власності, аналогічно як і на інших, режим робочого часу і відпочинку для працівників встановлюється відповідно до норм трудового законодавства України.
Беручи до уваги специфіку виробництва, сільськогосподарські підприємства самостійно встановлюють режим робочого часу на підставі правил внутрішнього трудового розпорядку, які роботодавець і виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) розробляють на основі типових правил та подають на розгляд і затвердження трудовому колективу.
Враховуючи потребу проведення польових робіт в оптимальні строки за наявної технічної бази і трудових ресурсів, як правило, такі роботи, особливо під час жнив, тривають протягом усього світлового дня. Для забезпечення додержання нормальної тривалості робочого часу в цей період роботодавцем може запроваджуватися змінна робота.
У разі неможливості забезпечення нормальної тривалості робочого часу роботодавець відповідно до чинного законодавства може запроваджувати різноманітні, передбачені законом, його режими, зокрема:
• підсумований облік робочого часу;
• поділ робочого дня на частини;
• гнучкий режим робочого часу;
• режим ненормованого робочого дня.
Запровадження підсумованого обліку робочого часу
Як засвідчує практика, у разі неможливості забезпечення нормальної тривалості робочого часу найоптимальнішим варіантом у сфері сільськогосподарського виробництва є запровадження підсумованого обліку робочого часу.
Особливості запровадження підсумованого обліку робочого часу на державних сільськогосподарських підприємствах колишнього Союзу РСР були визначені постановою Ради Міністрів СРСР «Про режим робочого часу робітників радгоспів та інших державних підприємств сільського господарства» від 24 травня 1962 року № 475 (далі — Постанова № 475). Згідно із цією постановою керівникам державних підприємств сільського господарства за погодженням із первинною профспілкою (профспілковим представником) у період напружених польових робіт дозволено збільшувати тривалість робочого дня для робітників, зайнятих у рослинництві, але не більш як до 10 год. Для робітників, що працювали в період напружених польових робіт понад нормальну тривалість робочого часу, в інші періоди сезону польових робіт або в зимовий час тривалість робочого дня може зменшуватися до 5 год., а при згоді робітників — без обмеження п’ятьма годинами, з тим щоб середня тривалість робочого часу протягом року не перевищувала 40 год. на тиждень.
У дні, коли за погодними чи іншими умовами працівники не можуть бути зайняті на польових роботах, їм може надаватись інша робота в господарстві або додаткові дні відпочинку за переробіток понад нормальний робочий час у попередньому періоді.
 | Звернути увагу |
Більш детально порядок запровадження підсумованого обліку робочого часу на сільськогосподарських підприємствах незалежно від форми власності визначено Галузевою угодою між Міністерством аграрної політики та продовольства України, галузевими об’єднаннями підприємств та Профспілкою працівників агропромислового комплексу України на 2011–2013 роки від 1 січня 2011 року (далі — Галузева угода).
Згідно з пунктом 5.12 Галузевої угоди на сільськогосподарських підприємствах у разі виробничої потреби може запроваджуватися підсумований облік робочого часу. Порядок, сфера його застосування, тривалість облікового періоду встановлюється в колективному договорі сільськогосподарського підприємства.
Режим робочого часу — це порядок розподілу норми робочого часу протягом конкретного календарного періоду. Режим робочого часу встановлюється переважно локальними актами, хоча у деяких випадках він має визначатися і централізованим законодавством.
Елементами режиму робочого часу є:
— час початку і закінчення роботи;
— час і тривалість перерв;
— тривалість і правила чергування змін.
Режим робочого часу є складовим елементом внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, а тому кожен працівник зобов’язаний його дотримуватися.
Методичні рекомендації щодо застосування підсумованого обліку робочого часу затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 квітня 2006 року № 138.
Міністерство аграрної політики України, Центральний комітет профспілки працівників агропромислового комплексу України та НДІ «Украгропромпродуктивність» розробили та у 2005 році видали Рекомендації щодо застосування особливих режимів праці на підприємствах сільського господарства, у яких визначено порядок та сферу застосування особливих режимів праці, зокрема й підсумованого обліку робочого часу, на підприємствах сільського господарства. Цими органами зазвичай щорічно розробляються рекомендації з оплати праці робітників сільськогосподарських підприємств, зайнятих на збиранні зернових культур урожаю відповідного року, якими також визначається порядок організації їх праці у цей період.
Галузевою угодою та зазначеними вище рекомендаціями передбачено, що при розробленні та укладанні колективного договору в установленому порядку узгоджується перелік виробничих підрозділів та категорій робітників, які працюватимуть у режимі підсумованого обліку робочого часу, а також для кожного підрозділу та категорії працівників зазначається тривалість облікового періоду.
Обліковий період — це період, за який підсумовується фактично відпрацьований працівником (відповідно до його графіка роботи) час, який не може перевищувати встановлений законодавством робочий час при нормальному восьмигодинному робочому дні і стандартному (п’яти- або шестиденному) робочому тижні за цей самий період.
Визначення і встановлення облікового періоду
Обліковий період може встановлюватися законодавчо (наприклад, галузевими нормативними документами). Прикладом такого нормативного документа може бути Постанова № 475, у якій передбачено застосування підсумованого обліку робочого часу для працівників, зайнятих у рослинництві. За обліковий період для них прийнято календарний рік.
Оскільки в сільському господарстві режим роботи водіїв, зайнятих перевезенням сільськогосподарської продукції, працівників ремонтних майстерень, складів та інших підрозділів, що обслуговують рослинництво, залежить від режиму роботи трактористів-машиністів, для них також доцільно встановлювати підсумований облік робочого часу за обліковий період один рік.
Якщо ж для певної галузі (виду діяльності) не заборонено застосування підсумованого обліку робочого часу і при цьому не встановлено облікового періоду, на підставі статті 61 КЗпП роботодавець за погодженням із первинною профспілковою організацією підприємства має право самостійно ввести режим підсумованого обліку робочого часу, наприклад, на місяць, квартал, півріччя, рік для всіх працівників підприємства або ж тільки для окремих виробничих підрозділів чи окремих категорій працівників.
При встановленні облікового періоду (норми часу) слід користуватися нормативами тривалості робочого часу, які щорічно розробляються Міністерством соціальної політики України.
При узгодженні підрозділів, що працюватимуть у режимі підсумованого обліку робочого часу, і термінів облікового періоду в розділі «Режим праці і відпочинку» колективного договору встановлюється відповідна норма, наприклад, зазначається: «у режимі річного підсумованого обліку робочого часу протягом дії цього колективного договору працюють працівники цеху рослинництва, автотранспортного цеху, ремонтної майстерні, механізованого току, зерносховища».
Визначення розпорядку робочого дня
Наступним етапом є визначення порядку застосування підсумованого обліку робочого часу, зокрема розпорядку робочого дня. Тривалість робочого дня, порядок чергування робочих і вихідних днів визначаються колективним договором.
| Звернути увагу |
Робота понад нормальну тривалість робочого часу в певні періоди може компенсуватися меншою тривалістю робочого часу в інші або наданням додаткових днів відпочинку в межах облікового періоду.
Річна норма тривалості робочого часу при 40-годинному робочому тижні у 2013 році становить 2002 год. (лист Міністерства соціальної політики України від 21 серпня 2012 року № 9050/0/14-12/13). Середньомісячна норма тривалості робочого часу для розрахунку годинної тарифної ставки робітника 1-го розряду становить 166,83 год.
Графіки виходу на роботу за підсумованим обліком робочого часу затверджуються не менше як на місяць і доводяться до відома працівників не пізніше як за тиждень до початку місяця, а понад два місяці — за два тижні до їх запровадження.
| Звернути увагу |
Як виняток із загального правила, відповідно до якого надурочною визнається робота понад встановлену тривалість щоденної роботи, при підсумованому обліку робочого часу надурочною вважається також робота понад норму робочого часу за обліковий період (ст. 61 КЗпП).
Години роботи, що перевищують робочий час, передбачений в обліковому періоді, вважаються надурочними.
Надурочні роботи не мають перевищувати для кожного працівника 4 год. протягом двох днів і 120 год. на рік.
Не відпрацьований з вини роботодавця час в обліковому періоді оплачується як час простою.
Відпрацьований час понад норму тривалості робочого часу в обліковому періоді оплачується як надурочна робота.
У разі застосування режиму підсумованого обліку робочого часу за рахунок збільшення тривалості робочого часу протягом робочого дня (зміни) вихідні дні надаються у різні дні тижня позачергово кожній групі працівників згідно з графіком змінності.
| Звернути увагу |
При запровадженні підсумованого обліку робочого часу тривалість роботи протягом дня може відхилятися у певних межах від робочого дня нормальної тривалості, аби встановлену законом норму робочого часу було витримано за певний обліковий період (місяць, квартал, рік).
Максимальна тривалість робочого дня в період напружених польових робіт або для окремих категорій працівників встановлюється в колективному договорі. Відповідно час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку та графіками змінності.
Потреба у визначенні в колективному договорі максимальної тривалості робочого дня (зміни) зумовлена законодавчим обмеженням надурочних робіт. При складанні графіка змінності слід враховувати, що відповідно до статті 62 КЗпП надурочні роботи, як правило, не допускаються.
Якщо на підприємстві допущено перевищення прийнятої в колективному договорі на відповідний період максимальної тривалості робочого дня, цей час вважається надурочним. Кодекс законів про працю України (ст. 62, 65) чітко регламентує застосування граничних розмірів надурочних робіт та порядок їх обмеження.
Відповідно до пункту 6.33 Галузевої угоди робота в надурочний час оплачується таким чином:
• усі години, відпрацьовані понад встановлену на тиждень норму робочого часу, оплачуються у подвійному розмірі тарифної ставки, окладу працівника;
• якщо надурочні роботи становлять понад 120 год. на рік, оплата за відпрацьовані понад цю норму години провадиться у потрійному розмірі не пізніше 15 січня наступного року;
• при відрядній формі оплати праці обсяг виконаної в надурочний час роботи оплачується за подвійними відрядними розцінками.
У разі застосування підсумованого обліку робочого часу як надурочні оплачуються всі години, відпрацьовані понад норму тривалості робочого часу в обліковому періоді.
| Звернути увагу |
Облік робочого часу
При запровадженні на підприємстві річного підсумованого обліку робочого часу важливе значення має правильний облік фактично відпрацьованого за обліковий період часу. Враховуючи, що нормативний річний робочий час включає і час основних відпусток, при фактичному підрахунку відпрацьованих за обліковий період (рік) годин час перебування працівників у відпустці згідно з графіком потрібно додавати до фактично відпрацьованого часу за рік.
Працівникам, які протягом року з поважних причин (тимчасова непрацездатність, навчання з відривом від виробництва, призов на військову службу тощо) не працювали певний період, річний нормативний робочий час при фактичному обліку підсумованого річного часу коригується на період не відпрацьованого з об’єктивних причин часу.
При прийнятті або звільненні з виробничих підрозділів протягом року працівників, які працюють у режимі річного підсумованого обліку робочого часу, нормативним обліковим періодом та нормативним часом є час за фактичний період роботи, виходячи з місячної норми робочого часу.
Первинний облік виходу на роботу і відпрацьованого часу провадиться в табелі обліку використання робочого часу (типова форма № П-5, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489). Табель складається протягом місяця в одному примірнику окремо за виробничими підрозділами і категоріями працівників. Для кожного працівника в табелі відводять окремий рядок, у якому записують кількість відпрацьованих годин, умовними літерами позначають, наприклад, відпрацьовані години роботи, передбачені колективним договором, — «Р», дні тимчасової непрацездатності — «ТН», відрядження — «ВД», основну щорічну відпустку — «В» тощо.
Крім того, для трактористів-машиністів облік виконаних робіт ведеться в обліковому листі тракториста-машиніста (форма № 67, затверджена наказом Мінсільгоспу СРСР і ЦСУ СРСР від 29 грудня 1972 року № 442/852), у якому поряд із даними про види та обсяги виконаних робіт, витрату палива обраховуються відпрацьовані години при виконанні конкретних робіт. Місячні підсумовані дані відпрацьованих годин і днів по кожному працівникові мають відповідати робочому часу, записаному в табелі обліку використання робочого часу.
Поділ робочого дня на частини
Відповідно до статті 60 КЗпП на сільськогосподарських роботах з особливими умовами і характером праці (наприклад, внесення деяких видів гербіцидів, яке має здійснюватися зранку та ввечері, щоб запобігти потраплянню прямих сонячних променів; годівля тварин, доїння корів тощо) у порядку і випадках, передбачених законодавством, робочий день може бути поділено на частини. При цьому загальна тривалість роботи не має перевищувати нормальної тривалості робочого часу.
Гнучкий режим робочого часу — це така форма організації праці, за якою для деяких категорій працівників, для працівників окремих підприємств або їх структурних підрозділів встановлюється режим праці із саморегулюванням часу початку, закінчення і тривалості робочого часу протягом робочого дня (п. 1.2 Методичних рекомендацій № 359).
Гнучкий режим робочого часу
Колективним договором сільськогосподарського формування може передбачатися застосування гнучкого режиму робочого часу.
Міністерство праці та соціальної політики України наказом від 4 жовтня 2006 року № 359 затвердило Методичні рекомендації щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу (далі — Методичні рекомендації № 359).
Гнучкий режим робочого часу може застосовуватися на підприємствах у різних варіантах щодо початку та закінчення робочого дня, його тривалості, перерви для харчування та відпочинку (вільний від роботи час) залежно від виробничих (нерівномірне завантаження працівників роботою, коли основний обсяг робіт припадає на початок чи кінець робочого дня або виходить за його межі — ненормований робочий день) та інших умов (робота місцевого транспорту, дитячих дошкільних закладів, шкіл, лікувальних установ та установ побутового обслуговування, значна віддаленість місця проживання від місця роботи тощо) (п. 1.4 Методичних рекомендацій № 359).
Організація праці працівників в умовах гнучкого режиму робочого часу передбачає три складові робочого часу, на які може поділятися робочий день (зміна):
• фіксований час — час, коли працівник обов’язково повинен бути на робочому місці і виконувати безпосередньо свої виробничі функції;
• змінний час — час, коли працівник на власний розсуд може починати й закінчувати свій робочий день (зміну). Це, як правило, одна-дві години перед початком (закінченням) зміни та час перерви на відпочинок і харчування;
• час перерви на відпочинок і харчування, який може становити від 30 хв. до 2 год. на зміну. Цей час працівник використовує на свій розсуд і може бути відсутнім на робочому місці (п. 3.1 Методичних рекомендацій № 359).
Робота в умовах гнучкого режиму робочого часу може бути організована за двома основними варіантами:
• при поденному обліку робочого часу працівник зобов’язаний додержуватися встановленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості робочого дня незалежно від його початку, закінчення і тривалості перерви на обід;
• при підсумованому обліку робочого часу працівник повинен відпрацювати встановлену відповідно до законодавства кількість робочих годин в обліковому періоді, який прийнято для підсумованого обліку робочого часу (тиждень, місяць, квартал, рік тощо). У цьому випадку протягом встановленого облікового періоду працівник повинен недопрацьовані протягом тижня (місяця) години роботи відпрацювати в інший час, а в разі коли працівником за тиждень (місяць) відпрацьовано понад нормальну тривалість робочого часу, йому має бути надано відповідний час відпочинку. При цьому тривалість роботи в окремі дні може бути як меншою, так і більшою порівняно з тривалістю робочого дня, встановленою правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства (п. 3.2 Методичних рекомендацій № 359).
| Звернути увагу |
Режим ненормованого робочого дня
Для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу може встановлюватися режим ненормованого робочого дня. Міра праці працівників, яким установлено такий режим роботи, визначається не лише тривалістю робочого часу, а й колом обов’язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням).
На працівників з ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. У зв’язку із цим роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу. Обов’язки працівників з ненормованим робочим днем мають бути зафіксовані в трудовому договорі, посадових інструкціях, правилах внутрішнього трудового розпорядку таким чином, щоб була передбачена можливість виконувати ці обов’язки, як правило, у межах нормальної тривалості робочого часу.
| Звернути увагу |
Ненормований робочий день на сільськогосподарських підприємствах незалежно від форм власності може застосовуватися для керівників, фахівців і робітників, а саме:
• для осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
• для осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості;
• для осіб, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.
Орієнтовний перелік посад і професій з ненормованим робочим днем викладено у додатку 7 до Галузевої угоди. Список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день на конкретному підприємстві, визначається колективним договором.
Режим ненормованого робочого дня може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і згодом. Умова про встановлення працівникові режиму ненормованого робочого дня оформлюється відповідним наказом та зазначається в письмовому трудовому договорі (контракті).
Роботою на умовах ненормованого робочого часу вважається епізодична робота за вказівкою роботодавця або коли без такої вказівки працівник зобов’язаний працювати понад норму робочого часу (абзац третій п. 5.16 Галузевої угоди).
| Звернути увагу |
Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, потребу у періодичному виконанні службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу працівникам з ненормованим робочим днем відповідно до пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР та пункту 5.16 Галузевої угоди обов’язково надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів. Колективним договором (а якщо його не укладено — трудовим договором (контрактом) установлюється конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки з кожного виду робіт, професій і посад.
| Звернути увагу |
Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року № 7.
ОПЛАТА ПРАЦІ
Загальне правове регулювання оплати праці найманих працівників у сфері сільськогосподарського виробництва здійснюється нормами КЗпП, Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, положеннями інших нормативно-правових актів про оплату праці та Галузевої угоди. Певні особливості такого регулювання в окремих сільськогосподарських формуваннях можуть передбачатися спеціальними законами, що визначають їх правовий статус, а також колективними договорами і статутами цих формувань.
Зокрема, статтею 19 Закону № 2114 передбачено, що колективне сільськогосподарське підприємство самостійно визначає форми, системи і розміри оплати праці його членів та інших працівників. Оплата праці найманих працівників визначається за погодженням сторін, але не може бути нижчою за встановлений державою мінімальний рівень заробітної плати (мінімальний рівень оплати праці за професійно-кваліфікаційними групами працівників) і не залежить від кінцевих результатів господарювання. Розмір доходу не обмежується. Оплата праці може провадитися як грішми, так і натурою.
Згідно зі статтею 27 Закону № 973 розмір оплати праці осіб, які працюють у фермерському господарстві за трудовим договором (контрактом), не повинен бути меншим за встановлений державою розмір мінімальної заробітної плати.
Відповідно до частини третьої статті 34 Закону № 1087 кооперативна організація самостійно визначає форми і систему оплати праці своїх членів і найманих працівників з урахуванням вимог, установлених законодавством.
Для правильного застосування законодавства про оплату праці з урахуванням специфіки сільськогосподарського виробництва важливого значення набувають рекомендації із цих питань, що розробляються Міністерством аграрної політики та продовольства України. Зокрема, у рекомендаціях з оплати праці робітників сільськогосподарських підприємств на збиранні зернових культур урожаю відповідного року, які зазвичай щорічно розробляються та видаються НДІ «Украгропромпродуктивність», висвітлюються основні методичні підходи до розроблення ефективних форм і систем оплати праці на збиранні зернових культур. У рекомендаціях, виданих у 2012 році, системно викладено порядок організації праці на жнивах, визначення тарифних ставок, встановлення відрядних розцінок та формування ефективної структури оплати праці, розроблено конкретні розрахунки відрядних розцінок, встановлення доплат і надбавок, оплати праці робітників, зайнятих на обробленні зерна на токах, натуральної оплати праці на збиранні врожаю тощо.
НАДАННЯ ВІДПУСТОК
Основними нормативними актами, що регулюють порядок надання відпусток працівникам, зайнятим у сільському господарстві, як і іншим категоріям працівників, є КЗпП та Закон України «Про відпустки».
Галузевою угодою та колективними договорами, що укладаються безпосередньо на сільськогосподарських підприємствах, можуть встановлюватися додаткові (крім тих, що передбачені законодавством) відпустки. Зокрема, відповідно до пунктів 5.22 та 5.23 Галузевої угоди в колективному договорі може встановлюватися надання працівникам додаткової заохочувальної відпустки з частковою або повною оплатою за високі досягнення у праці, безперервний стаж роботи на цьому підприємстві, виконання громадських обов’язків та визначатися тривалість і умови надання такої відпустки, а також можуть встановлюватися додаткові і соціальні відпустки, оплачувані за рахунок власних коштів (прибутку) підприємства.
Стаття надана редакцією журналу «Довідник кадровика»
спеціально для інтернет-порталу «Всеукраїнська асоціація кадровиків»
(детальніше – журнал «Довідник кадровика» № 6, 2013)
Автор: Микола БОЙКО,
доцент Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка
