МІНІСТЕРСТВО СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ЛИСТ
від 10.06.2015 р. N 232/06/186-15
Про надання роз’яснення
Юридичним департаментом Міністерства розглянуто <…> лист і в межах компетенції повідомляється.
Кодекс законів про працю України (далі – КЗпП) містить вичерпний перелік підстав припинення трудового договору.
В той же час КЗпП не містить таких підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, які пов’язані з ризиком для життя і здоров’я його працівників.
У разі ухвалення роботодавцем рішення про звільнення працівників він має керуватися нормами КЗпП.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП додатковими підставами припинення трудового договору можуть бути підстави, передбачені контрактом.
Зокрема, такою підставою може бути неможливість подальшого виконання обов’язків, передбачених контрактом внаслідок тих чи інших причин.
Необхідно зазначити, що на законодавчому рівні критерії (ознаки), за якими можна встановити факт неможливості подальшого виконання обов’язків, передбачених контрактом, не визначені.
У даному випадку сторона контракту, яка запропонувала включити зазначене положення до контракту, має керуватися установчими та іншими локальними актами підприємства.
Зважаючи на надскладну ситуацію на території проведення антитерористичної операції, на нашу думку, працівники, які не виходять на роботу у зв’язку з переміщенням із районів проведення антитерористичної операції або які залишаються у таких районах під час проведення антитерористичної операції і не мають змоги виходити на роботу у зв’язку з небезпекою для життя і здоров’я, не можуть бути звільнені за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП за “прогул”.
Зазначене обумовлено необхідністю збереження життя і здоров’я таких працівників та їх сімей і вважається відсутністю на роботі з поважних причин. У такому випадку за працівниками зберігаються робоче місце і посада.
Згідно із пунктом 18 частини першої статті 25 Закону України “Про відпустки” відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку працівникам на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після ухвалення рішення про припинення антитерористичної операції.
Відповідно до статті 153 КЗпП власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або людей, які його оточують, і навколишнього середовища. На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони.
У разі відрядження та виконання працівниками своїх трудових обов’язків на робочих місцях, які непідконтрольні роботодавцю, що направив працівників у відрядження, він має вжити заходів щодо організації та забезпечення охорони праці для працівників, з якими він перебуває у трудових відносинах.
Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, зокрема від відрядження, небезпечного для його життя і здоров’я, якщо роботодавець не в змозі вжити відповідних заходів щодо охорони праці.
З іншими питаннями щодо охорони праці рекомендуємо звернутися до Державної служби України з питань праці.
Одночасно повідомляємо, що листи Міністерства не є нормативно-правовими актами, за своєю природою вони мають інформаційний, рекомендаційний та необов’язковий характер.
| Директор Юридичного департаменту | О. Туліна |
