Яка правова база для оплати виробничої (технологічної і переддипломної) практики:
— учням ліцеїв;
— студентам коледжів;
— студентам ВНЗ?
У бюджетній організації штатним розписом не передбачено коштів на оплату практики. У договорах з організацією ми не визначаємо пункт про оплату. Чи мають юридичну силу такі договори і яку відповідальність несуть керівники навчального закладу і організації за виробничу практику вказаної категорії без оплати? Кому підприємство зобов’язане оплачувати практику, а кому ні?
Мета виробничої практики учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів — виконання учнями, слухачами безпосередньо на робочих місцях усіх видів робіт, передбачених кваліфікаційною характеристикою, де вони під керівництвом майстрів виробничого навчання послідовно закріплюють здобуті первинні професійні уміння та навички, навчаються використовувати сучасну техніку, механізми та інструменти, набувають практичних навичок самостійно та якісно виконувати роботи, передбачені робочими навчальними планами.
Відповідно до статті 29 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР підприємства, установи та організації (далі — підприємство) будь-якої форми власності надають учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів робочі місця або навчально-виробничі ділянки для виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику. Керівники підприємств несуть відповідальність, зокрема за забезпечення належних умов праці та оплату праці учнів, слухачів на виробництві.
Типовий договір про навчально-виробничу практику та Порядок надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 7 червня 1999 № 992 (далі — Порядок № 992).
Відповідно до Порядку № 992 навчальні заклади, враховуючи пропозиції підприємств — замовників підготовки майбутніх кваліфікованих робітників, роботодавців і місцевих органів виконавчої влади, формують переліки підприємств для проходження практики. Крім того, учням дозволено самостійно обирати для себе місце виробничої практики за погодженням із навчальним закладом.
Між навчальним закладом та підприємством не пізніше двох тижнів до початку виробничого навчання та виробничої практики має бути укладено договір на основі типового договору про надання робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження учнями, слухачами виробничого навчання та виробничої практики. Договір визначає права та обов’язки сторін: навчального закладу та підприємства — і відповідальність за порушення умов договору. Відповідно до укладеного договору підприємство за фактично виконаний обсяг робіт учнями, слухачами за період виробничого навчання та виробничої практики відповідно до виробничих завдань нараховує заробітну плату згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок.
Одначе учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів на час виробничого навчання та виробничої практики до складу (списку) і штатного розпису працівників підприємства не включаються. Учні, слухачі виконують роботи відповідно до навчальних планів і програм, тривалість їхньої роботи має відповідати часу, визначеному робочими навчальними планами, програмами, і не перевищувати тривалості робочого часу, встановленого законодавством для відповідної категорії працівників.
Частиною 5 статті 63 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-III передбачено проходження практики студентами вищих навчальних закладів та право вищих навчальних закладів створювати власні або використовувати за договором інші матеріально-технічні бази для проведення навчально-виробничої практики осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах.
Загальні питання організації, проведення й підбиття підсумків практики студентів вищих навчальних закладів визначаються Положенням про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 8 квітня 1993 року № 93 (далі — Положення № 93).
Практика може бути: навчальна, технологічна, експлуатаційна, конструкторська, педагогічна, економічна, науково-дослідна та інших видів. Форму, тривалість, терміни та вид практики визначає навчальний заклад залежно від спеціальності та спеціалізації студента, одначе місце практики обирає сам студент з дозволу відповідних кафедр або міністерства чи відомства, у підпорядкуванні яких перебувають навчальні заклади, або місце практики визначає підприємство, за замовленням якого навчається студент. Остаточно обрані для студента вид та місце проходження практики зазначають у навчальних планах. Із базами практики вищі навчальні заклади завчасно укладають договори на її проведення відповідно до типової форми договору, наведеної у додатку 1 до Положення № 93. Типова форма договору визначає, зокрема, обов’язки та права сторін щодо організації практики та відповідальність за їх порушення. Пунктом 5.6 Положення № 93 визначено, якщо практика передбачає виконання студентом трудових обов’язків, то договором визначається розмір оплати його праці та одночасно зберігається право на одержання стипендії за результатами підсумкового контролю. Відповідно до пункту 5.7 Положення № 93 підприємство, де працює студент, що навчається без відриву від виробництва, на останньому курсі навчання зобов’язане надати йому додаткову місячну відпустку без збереження заробітної плати на підставі довідок вищих навчальних закладів про строк практичної підготовки. На період указаної відпустки таким студентам призначається стипендія в розмірі не менше мінімальної заробітної плати за рахунок підприємства.
«Довідник кадровика»
Юлія КОВКРАК,
головний спеціаліст департаменту праці та зайнятості Міністерства соціальної політики України
