Продовження. Початок у журналі «Довідник кадровика» № 2 і 3, 2013
Аудиторська діяльність — підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.
Аудит — перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання задля висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.
Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, ухвалені на підставі фінансових звітів.
Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб’єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитися з ініціативи суб’єктів господарювання, а також у випадках, передбачених законом (обов’язковий аудит).
Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов’язані з їхньою професійною діяльністю, зокрема, щодо ведення та відновлення бухгалтерського обліку, як консультації з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб’єктів господарювання.
Аудитори (аудиторські фірми) можуть перевіряти іпотечне покриття відповідно до Закону України «Про іпотечні облігації» від 22 грудня 2005 року № 3273-IV (ст. 3 Закону «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року № 3125-ХІІ; далі — Закон № 3125).
ЯКА ІНФОРМАЦІЯ (СУКУПНІСТЬ ВІДОМОСТЕЙ, ДАНИХ) СТАНОВИТЬ АУДИТОРСЬКУ ТАЄМНИЦЮ
Аудиторською таємницею є інформація (відомості, дані), отримані аудитором при проведенні аудиту і виконанні інших аудиторських послуг.
ЯКИМИ ЗАКОНАМИ ОХОРОНЯЄТЬСЯ АУДИТОРСЬКА ТАЄМНИЦЯ
Аудиторська таємниця охороняється:
– загальними законами — «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ (далі — Закон № 2657); «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VІ (далі — Закон № 2939); Кодексом адміністративного судочинства України (далі — КАСУ); Цивільним процесуальним кодексом України (далі — ЦПКУ); Господарським процесуальним кодексом України (далі — ГПКУ); Кримінальним кодексом України (далі — ККУ); Кримінальним процесуальним кодексом України (далі — КПКУ); Господарським кодексом України (далі — ГКУ);
Цивільним кодексом України (далі — ЦКУ); «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР (далі — Закон № 422):
– спеціальним законом — «Про аудиторську діяльність»;
– іншими нормативно-правовими документами.
Законодавством передбачено різні форми і способи охорони аудиторської таємниці. Так, скажімо, не підлягають допиту як свідки особи, які за законом зобов’язані зберігати в таємниці відомості, довірені їм у зв’язку з їхнім службовим чи професійним становищем, — про такі відомості (ст. 51 ЦПКУ).
Якщо предметом експертизи були відомості, які становлять аудиторську таємницю, експерт не має права розголошувати відомості, що стали йому відомі у зв’язку з проведенням експертизи, або повідомляти будь-кому, крім суду, про результати експертизи (ч. 5 ст. 53 ЦПКУ ч. 5 ст. 66 КАСУ).
Слідчий суддя, суд може ухвалити рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні протягом усього судового провадження або його окремої частини, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, яка охороняється законом, зокрема, й аудиторської таємниці (ч. 2 ст. 27 КПКУ).
Адміністративний суд може оголосити судове засідання або його частину закритими заради нерозголошення державної чи іншої таємниці, що охороняється законом, зокрема й аудиторської таємниці (ч. 3 ст. 12 КАСУ).
Цивільне судочинство допускає закритий судовий розгляд у разі, якщо відкритий розгляд може привести до розголошення державної або іншої таємниці, яка охороняється законом, зокрема й аудиторської таємниці (ч. 3 ст. 6 ЦПКУ).
Господарський суд розглядає справу у закритому засіданні, у разі коли відкритий розгляд справи суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної (зокрема, і аудиторської таємниці) або банківської таємниці, або коли сторони чи одна із сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті (ст. 44 ГПКУ).
НА КОГО ПОКЛАДАЄТЬСЯ ОБОВ’ЯЗОК ЗБЕРІГАТИ АУДИТОРСЬКУ ТАЄМНИЦЮ
Обов’язок зберігати аудиторську таємницю, не розголошувати відомості, що становлять предмет комерційної таємниці, і не використовувати їх у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб покладається на аудиторів і аудиторські фірми (ст. 19 Закону № 3125).
ЯКА ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ВСТАНОВЛЕНА ЗА РОЗГОЛОШЕННЯ АУДИТОРСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ
Слід знати, що розголошення аудиторської таємниці — це діяння (дія або бездіяльність) особи, в результаті якого інформація, що становить аудиторську таємницю і яка їй довірена або стала відома у зв’язку з виконанням службових або професійних обов’язків, була сприйнята сторонніми особами (тобто тими, хто не допущений до розголошуваної інформації).
Форми розголошення аудиторської таємниці:
– усна:
• під час розмови у присутності сторонніх осіб (у громадському транспорті та громадських місцях);
• в особистому спілкуванні з родичами, друзями та іншими особами;
• переданням відомостей, що становлять аудиторську таємницю, через відкриті канали зв’язку тощо;
– письмово-друкована — викладення змісту відомостей, що становлять аудиторську таємницю:
• у відкритих друкованих виданнях (газетах, журналах, книгах);
• у листах до рідних і близьких;
• передання, пересилання стороннім особам відомостей, даних про осіб, які звернулися до аудитора чи аудиторської фірми тощо;
– наочно-демонстративна — коли в результаті неправильного зберігання матеріалів справи вони стають надбанням сторонніх осіб.
За неналежне виконання своїх зобов’язань аудитор (аудиторська фірма) несе майнову та іншу цивільно-правову відповідальність відповідно до договору та закону (ст. 21 Закону № 3125).
За неналежне виконання професійних обов’язків до аудитора (аудиторської фірми) можуть застосовуватися Аудиторською палатою України стягнення як попередження, зупинення чинності сертифіката на строк до одного року або анулювання сертифіката, виключення з Реєстру, а також інші види відповідальності згідно із законодавством (ст. 22 Закону № 3125).
Враховуючи те, що під час здійснення професійної діяльності аудитор на законних підставах ознайомлюється з різноманітною інформацією, зокрема і комерційною таємницею, він може нести відповідальність за розголошення. Так, кримінальну відповідальність встановлено за:
– незаконне збирання задля використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю (ст. 231 ККУ);
– умисне розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника особою, якій ця таємниця відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю, якщо воно вчинене з корисливих чи інших особистих мотивів і завдало істотної шкоди суб’єктові господарської діяльності (ст. 36 ГКУ).
Законодавство визначає, що:
– неправомірним збиранням відомостей, що становлять комерційну таємницю, вважається добування протиправним способом зазначених відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єктові господарювання;
– розголошенням комерційної таємниці є ознайомлення іншої особи без згоди особи, уповноваженої та те, з відомостями, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, особою, якій ці відомості були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єктові господарювання;
– схилянням до розголошення комерційної таємниці є спонукання особи, якій були довірені у встановленому порядку або стали відомі у зв’язку з виконанням службових обов’язків відомості, що відповідно до закону становлять комерційну таємницю, до розкриття цих відомостей, якщо це завдало чи могло завдати шкоди суб’єктові господарювання;
– неправомірним використанням комерційної таємниці є впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності без дозволу уповноваженої на те особи неправомірно здобутих відомостей, що становлять комерційну таємницю (ст. 36 ГКУ).
Судове рішення
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів (справа № 2/105 від 15 травня 2007 року) залишив без задоволення апеляційні скарги ТОВ «Ернст енд Янг Аудиторські Послуги» (далі — Аудитор-1) та ТОВ «Ернст енд Янг» (далі — Аудитор-2), ухвалу Господарського суду м. Києва (суд першої інстанції) від 22 лютого 2007 року у справі № 2/105 — без змін.
Суть справи. Позивач (Компанія «Альпрен Лімітед») звернувся з позовом до ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» (далі — Київстар), Аудитора-1 і Аудитора-2 про визнання договорів недійсними, дій незаконними та зобов’язання вчинити дії, зокрема: визнати недійсними низку договорів про надання професійних послуг між Київстаром та Аудитором-1 і Аудитором-2; визнати незаконними дії Київстару, Аудитора-1 та Аудитора-2; зобов’язати Київстар і Аудитора-2 повернути один одному документи, дані, відомості, кошти та все інше, одержане за договором про надання професійних послуг.
Згаданою вище ухвалою судом першої інстанції заяву Позивача про забезпечення позову задоволено частково.
Судом заборонено до вирішення цієї справи по суті:
— Київстару, Аудитору-1, Аудитору-2 та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо виконання будь-яких договорів (угод), предметом яких є надання (отримання) аудиторських послуг Київстару, зокрема, заборонено надавати та отримувати будь-яку інформацію, звіти, відомості про фінансово-господарську діяльність Київстару;
— Київстару укладати будь-які правочини (договори, угоди), предметом яких є надання (отримання) аудиторських послуг;
— Київстару, Аудитору-1, Аудитору-2 та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам, що отримали інформацію про Київстар, а саме незатверджені уповноваженими органами Київстару фінансові та інші звіти Київстару, надавати доступ у будь-який спосіб будь-яким особам до такої інформації, зокрема оприлюдненням через будь-які носії, а саме через друковані та/або електронні засоби масової інформації, розміщувати таку інформацію у всесвітній мережі Інтернет, розповсюджувати (поширювати), використовувати в будь-який спосіб з будь-якою метою інформацію про Київстар, зокрема незатверджені уповноваженими органами Київстару фінансові та інші звіти Київстару, а також заборонено використовувати вказану інформацію у своїй консолідованій фінансовій звітності.
Аудитор-1 і Аудитор-2 в апеляційній скарзі просять скасувати рішення суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки цим порушується принцип свободи підприємницької діяльності.
Апеляційний суд, ухвалюючи рішення по суті, зважав на таке. Клопотання Позивача про забезпечення позову обґрунтоване тим, що виконання оспорюваних договорів і невчинення відповідачами дій, потребу здійснення яких установлено законодавством, ставить під загрозу можливість реалізації Позивачем своїх прав, а саме прав на отримання прибутку, а також впливає на вартість його активів тощо. Так, спірні договори передбачають потребу виконання Відповідачами певних дій, зокрема, передання Київстаром Аудитору-1 та Аудитору-2 своїх фінансових та інших звітів, а також передання іншої інформації, яка є інсайдерською, становить комерційну таємницю та яка захищена законодавством України.
Усі ці дії (розголошення комерційної таємниці) є безповоротними та повернення сторін у попереднє становище (реституція) після їх вчинення буде неможливим. Інформація може стати доступною для невизначеного кола осіб та бути використаною ними у зв’язку з оприлюдненням.
Зокрема, певні особи можуть використати її у своїй господарській діяльності, в т. ч. консолідувати у своїй звітності.
На органи державної влади, зокрема судової, статтею 507 ЦКУ покладено обов’язки щодо охорони комерційної таємниці від недобросовісного використання, в т. ч. від її розголошення будь-яким особами в будь-який спосіб. Оскільки предметом спору є визнання недійсними договорів про надання професійних послуг та зобов’язання Відповідачів учинити певні дії, а також враховуючи можливість розголошення Відповідачами інформації, яка становить комерційну таємницю, колегія суддів вважає, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову є обґрунтованими та адекватними щодо позовних вимог, що заявлені Позивачем, та обставин справи.
Нормативно-правова база:
КОДЕКСИ УКРАЇНИ:
Кодекс адміністративного судочинства України
Цивільний процесуальний кодекс України
Господарський процесуальний кодекс України
Кримінальний кодекс України
Кримінальний процесуальний кодекс України
Господарський кодекс України
Цивільний кодекс України
ЗАКОНИ УКРАЇНИ:
«Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422
«Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ
«Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VІ
«Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року № 3125-ХІІ
Продовження в наступних номерах журналу «Довідник кадровика»
Стаття надана редакцією журналу «Довідник кадровика»
спеціально для інтернет-порталу «Всеукраїнська асоціація кадровиків»
(детальніше – журнал «Довідник кадровика» № 7, 2013)
Володимир ГОРОБЦОВ,
заслужений юрист України
