Хто має надавати підприємству інформацію стосовно полонених, убитих, зниклих безвісти працівників?
Хто має сповістити роботодавця про те, що працівник звільнений з військової служби?
Які документи вимагати у працівника на підтвердження проходження ним військової служби під час мобілізації?
Як діяти у ситуації, коли дата повернення працівника з військової служби не збігається з датою фактичного виходу його на роботу?
Хто має надавати підприємству інформацію стосовно полонених, убитих, зниклих безвісти працівників та ін.?
Законодавством не визначено органів державної влади та інших державних органів, які зобов’язані надавати підприємству інформацію про полонених, убитих, зниклих безвісти працівників. До нормативно-правового врегулювання зазначеного питання Міністерство оборони України та Генеральний штаб видали спільну директиву «Про звільнення військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 2 березня 2015 № Д-1, згідно з якою військовим комісаріатам дано завдання щодо повідомлення керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності про дотримання трудових прав і гарантій соціального захисту військовослужбовців із числа їх працівників, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та перебувають на лікуванні в медичних закладах, у полоні або зникли безвісти.
Водночас зазначену вище інформацію можна отримати в інші не заборонені законодавством способи від самого працівника під час телефонної розмови з ним, від його родичів, в органах реєстрації актів громадянського стану, охорони здоров’я, житлово-експлуатаційних організацій, через Інтернет тощо.
Хто і яким чином (яким документом) має сповістити роботодавця про те, що працівник закінчив військову службу у зв’язку з частковою мобілізацією — сам працівник чи райвійськкомат, який його призвав за мобілізацією?
Відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII військовослужбовці, звільнені з військової служби в запас, зобов’язані в п’ятиденний термін прибути до військових комісаріатів для взяття їх на військовий облік.
Законодавством не визначено обов’язків громадян або військового комісаріату повідомляти роботодавця про звільнення військовослужбовця в запас. Але оскільки військовослужбовець-працівник є суб’єктом трудових правовідносин, то обов’язок сповіщати роботодавця про закінчення військової служби має покладатися безпосередньо на цього працівника.
Військовослужбовці Збройних Сил України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, звільняються з військової служби на підставі пункту 4 Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року № 15/2015, затвердженого Законом України від 15 січня 2015 року № 113-VІІІ, у визначені строки відповідно до наказів з особового складу, у т. ч. щодо осіб рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу. Зазначені особи звільняються без проведення обстежень військово-лікарськими комісіями.
Військовослужбовці, які внаслідок поранення або хвороби перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров’я, звільнятимуться з військової служби після закінчення їх лікування, а військовослужбовці, які перебувають у полоні, — після їх повернення з полону.
З метою контролю за працівниками, які були призвані на військову службу під час мобілізації у березні 2014 року, треба звернутися до військових комісаріатів, у яких вони перебувають на військовому обліку, і налагодити взаємодію щодо обміну інформацією стосовно взяття на військовий облік таких осіб у зв’язку з їх звільненням із військової служби.
Які документи вимагати у працівника на підтвердження проходження ним військової служби під час мобілізації і який орган їх має видавати (чи є затверджена форма такого документа)?
Відповідно до Положення про військовий квиток офіцера запасу та Положення про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу, затверджених Указом Президента України від 25 травня 1994 року № 263/94, військовий квиток є документом, яким визначається належність його власника до військової служби, служби в запасі та військового обов’язку, у т. ч. призову та звільнення з військової служби під час мобілізації, в особливий період.
Законодавством не визначено обов’язків громадян або військового комісаріату повідомляти роботодавця про звільнення військовослужбовця у запас. Відповідно і не передбачено якогось особливого документа, який би надавався працівникові для пред’явлення за місцем роботи.
Запис про звільнення за демобілізацією буде зроблено на третьому аркуші військового квитка, там же буде зроблено запис про те, коли і куди зобов’язаний прибути демобілізований після звільнення з військової служби.
Наприклад, примірний запис у військовому квитку може бути таким:
12. 25.03.2015 на підставі наказу КПС ЗСУ
від 15.03.2015 № 105-ПМ
звільнений (демобілізований)
в запас і направлений до
Київського РВК м. Харкова.
До місця призначення
зобов’язаний прибути і стати
на військовий облік 26.03.2015
Командир частини підпис В. В. Петренко
М. П.
Після того як звільнений військовослужбовець стане на військовий облік, на аркуші 28 військового квитка буде зроблена відмітка про постановку на військовий облік.
Отже, працівник прибув на роботу після військової служби у зв’язку з мобілізацією. Щоб засвідчити факт того, що працівник став до роботи, роботодавець видає наказ.
При підготовці наказу слід звернути увагу на таке: як і при прийнятті на роботу, перевірити, чи перебуває працівник на військовому обліку. У військово-облікових документах працівника (військовому квитку) має бути зроблена відмітка про постановку на військовий облік (аркуш 28 військового квитка).
Наступного дня після постановки на військовий облік працівник повинен стати до роботи, якщо не виникли інші обставини.
Як діяти роботодавцеві, якщо дата повернення працівника з військової служби під час мобілізації не збігається з датою фактичного виходу його на роботу (наприклад, служба закінчилася в січні, а працівник вийшов на роботу в лютому)?
Питання щодо врегулювання трудових відносин належить до компетенції Міністерства соціальної політики України та його регіональних підрозділів, обласних, районних, міських управлінь праці та соціального захисту населення.
Слід пам’ятати, що може існувати низка об’єктивних і суб’єктивних причин, через які працівник не зміг своєчасно повернутися на попереднє місце роботи після звільнення з військової служби. Тому, щоб з’ясувати всі причини та обставини й ухвалити законне рішення, радимо до кожного такого факту застосовувати індивідуальний підхід.
Повідомляємо, що Міністерство соціальної політики України наказом від 6 лютого 2015 року № 114 затвердило Порядок ведення Єдиного реєстру учасників антитерористичної операції. Відповідно до пункту 11 Порядку відомості з Реєстру можуть надаватися на письмові запити осіб про себе, а також уповноваженим органам державної влади для виконання покладених на них завдань.
Стаття надана редакцією журналу «Довідник кадровика»
спеціально для інтернет-порталу «Всеукраїнська асоціація кадровиків»
(детальніше — журнал «Довідник кадровика» № 4, 2015)
Автор:Олександр ПРАВДИВЕЦЬ,
заступник начальника мобілізаційного відділу мобілізаційного управління Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України, полковник
