Питання про можливість і механізмах оплати за навчання співробітників підприємства передбачений у чинному законодавстві досить повно.
Так, роботодавцем за рахунок власних коштів може організовуватися будь-який вид виробничого навчання (ст. 201 КЗпП). Крім того, згідно ч. 2 ст. 69 Господарського кодексу України, підприємство забезпечує підготовку кваліфікованих працівників і спеціалістів, їх економічне і професійне навчання у власних навчальних закладах або на підставі договорів в інших навчальних закладах.
Зверніть увагу на те, що у відповідності зі ст. 15 Закону України від 23.05.91 р. № 1060 Про освіту навчальний заклад має складатися в реєстрі навчальних закладів, пройти акредитацію, отримати відповідну ліцензію, сертифікат. На практиці нерідко взяті на себе зобов’язання по навчанню співробітників роботодавці фіксують у відповідному розділі колективного або трудового договору. Також питання навчання можуть регламентуватися в окремому локальному акті.
Наприклад, це може бути розділ Положення про соціальне забезпечення працівників, окреме Положення про навчання працівників або договір між працівником і підприємством про оплату за його навчання.
Як правило, працівник, який виявив бажання підвищити рівень своєї освіти, звертається з відповідною заявою до роботодавця. Роботодавець за результатами розгляду такої заяви видає наказ про організацію навчання та/або укладає відповідний договір.
Якщо навчання здійснюватиметься в навчальному закладі, роботодавець укладає відповідний договір за формою Типового договору про навчання, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації або про надання додаткових освітніх послуг навчальними закладами (наказ Міністерства освіти і науки України від 11 березня 2002 року № 183).
В односторонньому порядку змінювати умови договорів (вуз, спеціальність і т.д.) учасники угоди права не мають.
Разом з цим, питання відшкодування роботодавцю витрат на навчання у випадках, якщо з працівником трудовий договір розірвано достроково (або в період такого навчання) взагалі не врегульоване нормами чинного законодавства.
Чинне законодавство не встановлює прямого обов’язку працівника відшкодувати вартість навчання підприємству, в разі свого передчасного звільнення (у порівнянні з умовами договору). У свою чергу законодавство також не містить і прямої заборони на встановлення такої умови в окремому договорі між підприємством та працівником.
Судова практика в такій категорії справ теж не відрізняється одноманітністю.
За матеріалами інтернет-порталу: ФІНАНСИ bigmir) net.
