...
Реєструйся

Які зміни відбулися у 2011 році в порядку оплати листків непрацездатності?


Згідно з пунктом 10 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI з 1 січня 2011 року втратив чинність Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 року № 2213-ІІI (далі — Закон № 2213). Саме стаття 2 Закону № 2213 визначала порядок оплати листків непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві. Згідно з частиною другою цієї статті перші п’ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачує власник або уповноважений ним орган за рахунок коштів підприємства за місцем роботи.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Фонд) починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності, незважаючи на звільнення застрахованої особи з роботи, в період втрати працездатності в порядку та розмірах, установлених законодавством (частина перша ст. 2 Закону № 2213).

Такий порядок оплати листків непраце­здатності внаслідок захворювання або трав­ми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, непоширювався на застрахованих осіб — інвалідів, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС. Не поширювався він і на оплату листків непрацездатності у разі настання інших страхових випадків тимчасової непрацездатності, зазначених у пунктах 2–8 частини 1 статті 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-ІІI (далі — Закон № 2240) (зокрема, у разі потреби догляду за хворою дитиною, хворим членом сім’ї тощо). У цих випадках оплата листків непрацездатності, починаючи з першого дня непрацездатності, здійснюється за рахунок коштів Фонду.

Слід зазначити, що норма статті 2 Закону № 2213 не втратила чинності. Вона перенесена до частини 2 статті 35 Закону № 2240, але з деякими уточненнями, які стосуються встановлення МСЕК інвалідності, оскільки можливе не лише встановлення іншої групи, а й підтвердження раніше встановленої групи інвалідності.

З 1 січня 2011 року змінився порядок фінансування листків непрацездатності за рахунок коштів Фонду, оскільки з цієї дати повністю ліквідовано механізм виплати матеріального забезпечення застрахованим особам шляхом «взаємозаліку», яким передбачалася можливість виплати матеріального забезпечення, передбаченого Законом № 2240 роботодавцем за рахунок сплачених до Фонду страхових внесків.

Постановою правління Фонду від 22 грудня 2010 року № 26 було затверджено Порядок фінансування страхувальників для наданнязастрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — Порядок), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25 січня 2011 року за № 111/18849. Згідно з пунктом 4 постанови правління Фонду Порядок набрав чинності з дня офіційного опублікування постанови, тобто з 4 лютого 2011 року.

Порядок визначає умови фінансування Фондом страхувальників-роботодавців для надання ними видів матеріального забезпечення, визначених статтею 34 Закону № 2240, а саме:

– допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
– допомоги по вагітності та пологах;
– допомоги на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві).

Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду (районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень Фонду) є оформлена за встановленим зразком, який наведено в додатку до Порядку, заява-розрахунок (додаток).
Заява-розрахунок підписується керівником та головним бухгалтером і засвідчується печаткою підприємства (п. 5 Порядку).

Застрахована особа у разі виникнення страхового випадку має звернутися до комісії (уповноваженого) підприємства із загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (далі — комісія (уповноважений) підприємства із соціального страхування), яка (який) має надати документи, визначені статтею 51 Закону № 2240, для призначення матеріального забезпечення (п. 3 Порядку).

Після прийняття відповідного рішення комісія (уповноважений) підприємства із соціального страхування передає до бухгалтерії для нарахування сум матеріального забезпечення та оформлення заяви-розрахунку протокол засідання комісії (рішення уповноваженого) разом із документами застрахованих осіб.

Заява-розрахунок готується у двох примірниках, один з яких разом із наданими за­страхованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення, зберігається на підприємстві, а другий — подається до робочого органу Фонду (п. 6 Порядку).

Щоб отримати кошти для виплати матеріального забезпечення застрахованим осо­бам згідно з поданими заявами-розрахунками, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним у Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування (для зареєстрованих після 1 січня 2011 року) (п. 5 Порядку).

Для зарахування страхових коштів Фонду страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок у банках у порядку, встановленому Національним Банком України. Страхувальник-роботодавець, який є бюджетною установою, відкриває окремий рахунок у відповідному органі Державного казначейства України (далі — Держказначейство України) в порядку, встановленому Держказначейством України (частина 2 ст. 21 Закону № 2240).

Робочі органи Фонду повинні перерахувати кошти на окремий поточний рахунок страхувальника, відкритий у порядку, визначеному в статті 21 Закону № 2240, у сумі, зазначеній у заяві-розрахунку, протягом 10 робочих днів після її надходження (п.  8 Порядку).

Страхувальник-роботодавець зобов’язаний здійснити виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах застрахованим особам не пізніше найближчого після призначення дня, встановленого на підприємстві для виплати заробітної плати, а допомоги на поховання — не пізніше наступного робочого дня після отримання страхових коштів від Фонду (п. 9 Порядку та ст. 52 Закону № 2240).

Матеріали до теми


Чи включатимуть день встановлення інвалідності та огляду МСЕК при обчисленні середньої зарплати для розрахунку страхових виплат
Оскільки відповідно до норми частини другої статті 15 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне ...
Обмежено максимальну кількість листків непрацездатності в одній заяві-розрахунку
Для отримання фінансування з причин тимчасової непрацездатності починаючи з 1 січня 2023 року заяву-розрахунок подають до ПФУ через особистий електронний ...