Звільнення на лінії розмежування АТО

Доброго дня! Звертаюсь до Вас по допомогу!!! Ми бюджетна установа Державного бюджету, яка працює у Станиці Луганській. Станиця Луганська підконтрольна Україні, але знаходиться безпосередньо на лінії розмежування. Активні бойові дії у нас відбувалися аж до кінця 2016 року. Станом на цей час інтенсивність бойових дій знизилась, але періодично бувають загострення (обстріли КПВВ, стрілкова зброя, іноді навіть важка зброя, вибухи). Не зважаючи на це наша установа, як і всі інші установи району, працює у штатному режимі. Суть питання в наступному.  Дві співробітниці нашої установи з 2014 року до цього часу не з’являються на роботі. На звязок за своєю ініціативою не виходять, спілкуватися з ними можна через соціальні мережі, іноді за допомогою мобільного звязку. Відмовляються виходити на роботу посилаючись на загрозу власному життю та життю іх дітей через те, що наша установа знаходиться в Станиці Луганській, яка, як я вже казала, до цього часу перебуває на лінії розмежування і часто попадає під обстріли, про що свідчать щоденні випуски новин по національних каналах – майже щодня Станиця Луганська фігурує у зведеннях з фронту як гаряча точка. Мінсоцполітики (лист від 08.07.2014 р. № 7302/3/14-14/13 ) з цього питання роз’яснює наступне. Працівники, які не виходять на роботу у зв´язку з переміщенням із районів проведення антитерористичної операції, або тi, якi залишаються у таких районах пiд час проведення антитерористичної операцiï i не мають змоги виходити на роботу у зв´язку з небезпекою для життя та здоров´я, не можуть бути звільнені за пунктом 4 частини першоï статтi 40 Кодексу законiв про працю Украïни на пiдставi «прогул».         Зазначене обумовлено необхiднiстю збереження життя i здоров´я таких працiвникiв та ïх сімей i вважаϵться як вiдсутнiсть на роботi з поважних причин. У такому випадку за працiвниками зберiгаються робоче мiсце та посади.         Разом з тим пропонуϵмо рекомендувати роботодавцям за необхiдностi надавати працiвникам на ïх прохання оплачувані відпустки, відпустки без збереження заробітної плати, що надаються працівникам в обов´язковому порядку, та відпустки без збереження заробітної плати, якi надаються за угодою сторiн у порядку, визначеному законодавством. Заяв на надання відпустки без збереження заробітної плати ці робітниці не недають. Місце знаходження іх невідоме. Листи з проханням визначитись у своєму статусі на роботі, написати якусь заяву, або вийти на роботу, неодноразово направлені за місцем реєстрації обох співробітниць, вказаному в особових справах, повертаються поштою з відміткою «НЕ ПРОЖИВАЄ» . У 2014-2015 роках цім робітницям у табелі  проставляли НЗ, як рекомендувало Мінсоцполітики. Оскільки НЗ не може буди безкінечно, стали видавати накази на відпустку без збереження заробітної плати за  ініціативою роботодавця, оскільки для держслужбовців законодавством передбачено ще одну спеціальну підставу для оформлення відпустки «за свій рахунок». Так, відповідно до п. 9 Прикінцевих положень Закону № 76 керівники органів виконавчої влади та інших державних органів  з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів мають право відправляти своїх працівників у відпустки без збереження зарплати і визначати тривалість цієї відпустки.  Але ж колектив у нас всього 12 держслужбовців, до того ж є ще декретниця, тому відсутні до цього часу троє співробітників. Колективу дуже важко, є необхідність прийняти людей на ці посади. АТО може затягнутися на десятиліття, і надалі працювати без 2 штатних одиниць неможливо!!! Чи є якийсь законний спосіб звільнити цих двох співробітниць, які не ходять на роботу? Як правильно оформити звільнення, якщо в Наказі про звільнення співробітник не розпишеться, трудову книжку вручати нікому, листи повертаються? Адже відомі прецеденти, що після такого звільнення працівник звертався до суду з претензією на незаконне звільнення і суд поновлював таких людей на посадах, зобовязуючи при цьому працедавця виплатити середній заробіток за весь час, коли не вручена співробітнику трудова книжка. Якщо звільнення не можливе, як правильно побудувати свої відносини з цими людьми, щоб підстрахувати себе, як роботодавця? Можливо необхідно кудись звернутись? Правоохоронні органи абощо? Чи не виникне у  роботодавця, проблем з контролюючими органами через таку ситуацію? І ще риторичне питання – яким чином організувати нормальну роботу установи, якщо всі працівники (не тільки ці двоє, а взагалі – кожен з працівників) мають право не ходити на роботу посилаючись на загрозу, і їх неможливо при цьому звільнити?