Як відомо, у статті 40 КЗпП України перелічено основні підстави розірвання трудового договору з працівником з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (далі — роботодавець). Ми зупинимося на звільненні у зв’язку з тривалою непрацездатністю працівника та поновленням на роботі раніше звільненого працівника.
ТРИВАЛА НЕПРАЦЕЗДАТНІСТЬ ПРАЦІВНИКА
Згідно з пунктом 5 статті 40 КЗпП підставою для звільнення працівника може бути його нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності (хвороби). Разом з тим законодавством при деяких захворюваннях може встановлюватися й інший, триваліший період тимчасової непрацездатності, протягом якого за працівником зберігається місце роботи. Так, відповідно до статті 25 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 року № 1645-III особам працездатного віку, у яких уперше виявлено захворювання на туберкульоз або стався його рецидив, листок непрацездатності для проведення безперервного курсу лікування та оздоровлення може видаватися на строк до 10 місяців. За такими особами протягом цього строку зберігається місце роботи.
Звільнення з підстав, передбачених пунктом 5 статті 40 КЗпП, не застосовується до працівників:
– які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами;
– які отримали трудове каліцтво або професійне захворювання (за такими особами місце роботи зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності).
Якщо у межах чотиримісячного терміну працівник хоча б на один день вийшов на роботу, його не можна звільнити за пунктом 5 статті 40 КЗпП, оскільки із цього дня відраховується новий чотиримісячний термін. Такий висновок можна зробити зі змісту Ухвали Верховного Суду України від 24 грудня 2008 року у справі № 21-943во08, а також роз’яснення Міністерства юстиції України «Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» від 1 лютого 2011 року (далі — Роз’яснення). Крім того, у Роз’ясненні зазначено, що для застосування пункту 5 статті 40 КЗпП не можна підсумовувати кілька періодів відсутності працівника на роботі, кожен з яких не перевищує чотирьох місяців підряд.
Звернути увагу
Стаття 40 КЗпП не зобов’язує роботодавця пропонувати працівникові, що звільняється за пунктом 5 статті 40 КЗпП, іншу роботу на тому самому підприємстві.
Працівникові при звільненні на підставі пункту 5 статті 40 КЗпП вихідна допомога не виплачується. Згідно зі статтею 43 КЗпП звільнення працівника має бути погоджено з профспілковим органом (за його наявності).
Зразок наказу та запису в трудовій книжці про звільнення у зв’язку з нез’явленням на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності наведено в додатках 1 і 2.
ПОНОВЛЕННЯ НА РОБОТІ РАНІШЕ ЗВІЛЬНЕНОГО ПРАЦІВНИКА
Згідно з пунктом 6 статті 40 КЗпП однією з підстав звільнення з ініціативи роботодавця є поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу. Як зазначено у Роз’ясненні, вказана підстава застосовується, якщо працівника поновлено на роботі:
– за рішенням суду в разі незаконного звільнення;
– у разі його звільнення без погодження з профспілковим органом (якщо таке погодження обов’язкове відповідно до законодавства);
– у разі його звільнення у зв’язку з незаконним засудженням.
Звільнення працівника на підставі пункту 6 статті 40 КЗпП допускається при дотриманні двох умов:
– працівник, який раніше виконував цю роботу, наполягає на поновленні його на попередньому місці роботи;
– новий працівник відмовився від запропонованого йому переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві.
На практиці інколи виникають питання стосовно звільнення працівника, коли на попереднє місце роботи повертається особа, яка обіймала виборну посаду (наприклад, народного депутата) або проходила військову, у т. ч. й альтернативну (невійськову) службу. Чи можна звільнити такого працівника за пунктом 6 статті 40 КЗпП?
На попереднє місце роботи повертається особа, яка була обрана народним депутатом
У цьому випадку законодавство передбачає укладення з працівником строкового трудового договору, який має бути розірвано з поверненням особи на роботу, але не пізніше ніж через три місяці з дня припинення її депутатських повноважень (ч. 7 ст. 20 Закону України «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року № 2790-XII). Працівник підлягає звільненню на підставі пункту 2 статті 36 КЗпПу зв’язку із закінченням строку трудового договору.
На попереднє місце роботи повертається особа, яка проходила військову службу
Законодавство, що визначає основи соціального захисту осіб, які проходять військову або альтернативну (невійськову) службу, не передбачає після її завершення автоматичного поновлення таких осіб на попередньому місці роботи (ч. 3 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII і ст. 3 Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12 грудня 1991 року № 1975-XII відповідно). Тому у цьому випадку також не можна говорити про звільнення за пунктом 6 статті 40 КЗпП.
Звернути увагу
Розірвання трудового договору за пунктом 6 статті 40 КЗпП не потребує згоди профспілкового органу.
Працівникові при звільненні має бути виплачено вихідну допомогу в розмірі не меншому його середньомісячного заробітку (ст. 44 КЗпП).
Працівник не може бути звільнений у період його тимчасової непрацездатності, а також перебування у відпустці (частина третя ст. 40 КЗпП).
Зразок наказу та запису в трудовій книжці про звільнення у зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, наведено в додатках 3 і 4.
Звернути увагу
При звільненні працівників з обох розглянутих вище підстав потрібно враховувати положення статей 184 і 1861 КЗпП, які встановлюють гарантії для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років — частина шоста ст. 179 цього Кодексу), одиноких матерів при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда, батьків, які виховують дітей без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також для опікунів (піклувальників) та прийомних батьків.
