АКТУАЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:
Чи потрібен колективний договір на підприємстві?
Чи обов’язково його укладати?
Чи зобов’язане підприємство виконувати умови Генеральної і галузевих угод?
Що таке колективний договір та чи потрібен він на підприємстві
З моменту укладення трудового договору його сторони — роботодавець і найманий працівник вступають у індивідуальні трудові правовідносини. Відтак працівник автоматично, поза його волею, належить до трудового колективу підприємства, установи, організації (далі — підприємство), оскільки відповідно до частини 8 статті 65 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.
У сфері організації найманої праці, крім індивідуальних трудових відносин, між найманими працівниками та роботодавцем виникає широке коло колективних соціальних та економічних відносин. Для трудових і соціально-економічних відносин характерним є формування різноманітних інтересів: інтересів найманої праці, інтересів капіталу та інтересів суспільства. Ці інтереси за своїм змістом можуть не лише не збігатися, а й бути протилежними та внутрішньо суперечливими, спричиняти конфлікти. Спільність інтересів виявляється насамперед у тому, що і роботодавець, і найманий працівник зацікавлені у збереженні стабільних трудових відносин. Проте між ними існують суперечності: роботодавець зацікавлений у підвищенні продуктивності праці, збільшенні обсягу виконуваних робіт з найменшими затратами та отриманні якомога більшого прибутку, а наймані працівники мають на меті поліпшення умов праці та підвищення заробітної плати. Ці розбіжності інтересів завжди існують у сфері використання найманої праці.
Як свідчить багаторічний світовий досвід, одним із найефективніших чинників урегулювання соціальних суперечностей у сфері найманої праці є так зване соціальне партнерство, що містить ефективний механізм розв’язання конфліктів, задоволення вимог без значних втрат. Саме через соціальне партнерство, тобто соціальний діалог, можуть бути примирені і скориговані інтереси усіх верств населення задля отримання соціально прийнятних результатів. Основна мета соціального партнерства — регулювати й вирішувати конфлікти, збалансувавши соціальноекономічні інтереси працівників, роботодавців і держави через укладення колективних договорів.
А отже, колективний договір за своєю сутністю — це і форма, і метод розв’язання соціальноекономічних проблем і регулювання трудових відносин між найманими працівниками та роботодавцями, за допомогою яких забезпечують співпрацю і узгодження інтересів способом переговорів, взаємних поступок і компромісів для досягнення соціального миру.
Колективний договір укладають, провівши колективні переговори і записавши до нього зобов’язання сторін. Водночас у ньому встановлюють локальні норми права задля регулювання трудових, соціально-економічних та виробничих відносин у межах конкретного підприємства. Дія колективного договору поширюється на всіх найманих працівників підприємства, зокрема і на керівника.
Сучасний період розвитку трудового законодавства характеризується скороченням централізованого методу і значним розширенням колективно-договірного регулювання трудових відносин. Акцент регулювання неминуче зміщується з централізованого на децентралізоване; із законодавчого — на врегулювання колективними договорами і угодами; нормативне — на індивідуально-зобов’язальне.
Кодекс законів про працю України стає актом, яким встановлюються і закріплюються основні принципи та положення, мінімальні гарантії та способи захисту трудових прав, а більшість питань, пов’язаних із регулюванням умов праці та її оплати, наданням соціальних благ та переваг, вирішують у колективному договорі. Роль колективних договорів у сучасний період настільки підвищилася, що всю систему регулювання праці нерідко називають колективно-договірною.
| Микола БОЙКО, доцент Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, адвокат |
З повною версією статті можна ознайомитися вжурналі «Довідник кадровика» № 11, 2014
