До Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звертаються з питанням надання матеріального забезпечення фізичній особі-підприємцю за рахунок коштів Фонду у разі одночасної роботи такої особи за трудовим договором.
Роз’яснення з цього питання надали фахівці юридичного управління та управління надання матеріального забезпечення та експертизи тимчасової непрацездатності.
Взагалі право на матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.
Особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону за умови сплати страхових внесків до Фонду згідно із законом.
Відповідно до законодавчої бази України, матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).
Слід зазначити, що Кодексом законів про працю України визначено поняття трудового договору між працівником і власником підприємства, а також надано право працівнику додатково укладати трудовий договір на цьому ж або іншому підприємстві. Робота за наймом на цьому ж або іншому підприємстві відноситься до категорії – робота за сумісництвом, яка відповідно оплачується за фактично відпрацьований час. Тому при роботі за сумісництвом з працівником укладається трудовий договір.
Відповідно до Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Виходячи з цього суб’єкт господарювання (підприємець) не перебуває ні з ким у трудових відносинах, що в свою чергою не може вважатися роботою за сумісництвом за наявності основної оплачуваної роботи на умовах трудового договору.
Враховуючи вищевикладене, нормами Закону не передбачено надання фізичній особі-підприємцю, яка перебуває у трудових відносинах, матеріального забезпечення, як фізичній особі-підприємцю.
Отже, фізичним особам-підприємцям, які одночасно працюють у роботодавців на умовах трудового договору (контракту) допомога по тимчасовій непрацездатності, допомога по вагітності та пологах надається лише за основним місцем роботи та за сумісництвом.
Джерело: www.fse.gov.ua
