На час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно п. 3 ч. І ст. 36 КЗпП України (у редакції, що діяла до 8 червня 2014 року) визначено, обов’язкову підставу для звільнення працівника — призов або вступ працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу.
Відповідно до п.2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 20 травня 2014 року № 1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» (набрав чинності 8 червня 2014 року) дію ч. ІІІ ст. 119 КЗпП України в редакції цього Закону поширено на громадян України, які починаючи з 18 березня 2014 року були призвані на військову службу на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію».
Враховуючи викладене, Нацдержслужба України поділяє позиції з цього питання Мінсоцполітики та Держпраці стосовно поновлення роботодавцем на роботі (посаді) у зв’язку із набранням чинності Законом України від 20 травня 2014 року № 1275-VII державних службовців, які у період з 18 березня 2014 року по 07 червня 2014 року були звільнені з посад на підставі п. 3 ч. І ст. 36 КЗпП України, у зв’язку з призовом працівника на військову службу. Таке поновлення, на думку Нацдержслужби, здійснюється шляхом скасування наказу про звільнення та внесенням відповідного запису до трудової книжки державного службовця, з метою реалізації встановлених законом гарантій для громадян, залучених на час виконання державних обов’язків.
Про факт скасування наказу про звільнення роботодавець зобов’язаний повідомити працівника шляхом направлення йому за місцем реєстрації (фактичного проживання) листа із долученням копії наказу.
Окрім цього, роботодавець у наказі про скасування наказу про звільнення зазначає про припинення працівником виконання посадових обов’язків у зв’язку з призовом на військову службу по мобілізації терміном на один рік з дня залишення роботи та виплату компенсації.
Порядок компенсації з Державного бюджету України підприємствам, установам, організаціям середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, підготовлено Мінсоцполітики України та після його узгодження із заінтересованими органами буде подано в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України.
