Керівник підприємства, установи, організації (далі — підприємство) такий самий найманий працівник, як й інші: його приймають на роботу, він іде у відпустку чи бере «лікарняний» і так само підлягає звільненню. Тобто на керівника підприємства також поширюються норми трудового законодавства. Проте у прийнятті на роботу та звільненні з неї керівника підприємства все ж є деякі особливості. Розглянемо детальніше, які саме.

Трудовий договір із працівником, який перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами чи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не припиняється, а тому робочий рік відліковується за загальним правилом — із дня укладення трудового договору (частина перша ст. 6 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР; далі — Закон № 504). Якщо на частину робочого року припав період, який не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну чи додаткову відпустку, тривалість відпустки за відповідний робочий рік розраховують пропорційно часу, відпрацьованому в такому робочому році. Зокрема, згідно з пунктом 3 частини першої статті 9 Закону № 504 час, коли працівник перебував у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, а час, коли працівник перебував у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, — ні.

Скорочена тривалість робочого часу означає, що час, протягом якого працівник повинен виконувати трудові обов’язки, скорочується порівняно з нормальною тривалістю, передбаченою ч. 1 ст. 50 Кодексу законів про працю України (КЗпП), однак працівник має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу. Частиною 4 ст. 51 КЗпП передбачено, що скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок власних коштів на підприємствах, в установах, організаціях (підприємство) для жінок, які мають дітей віком до 14 років або дитину з інвалідністю. Отже, категорії працівників, для яких встановлюється скорочена тривалість робочого часу, за загальним правилом визначаються законом незалежно від форми власності підприємства.

Події останніх років спонукали до донорства багатьох наших громадян. Зрозуміло, що донорами стають за покликом душі, проте слід пам’ятати —в Україні трудові права працівників-донорів визначені на законодавчому рівні. «Розвиток донорства крові та її компонентів є важливою соціально необхідною справою держави» — з таких слів починається текст Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23 червня 1995 року № 239/95-ВР (далі — Закон № 239), який регулює відносини, пов’язані з розвитком донорства крові.