У процесі оптимізації роботи відокремлених підрозділів державного підприємства прийнято рішення про припинення з 01.09.2019 діяльності одного з них з подальшим переведенням праців­ників за їх згодою до іншого відокремленого підрозділу підприємства. Однак деякі працівники підрозділу, діяльність якого буде припинено, перебувають на тривалих «лікарняних» (до грудня цього року) та у лавах Збройних Сил України і за ними відповідно до законодавства зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток. Чи можна за наведених умов перемістити таких працівників на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце (ч. 2 ст. 32 КЗпП) без їхньої згоди? Чи є можливим переведення (переміщення) таких працівників до їх фактичного виходу на роботу?

Працівниця, чоловік якої — учасник АТО, пропрацювала на підприємстві 2 місяці. Чи має вона право на відпустку повної тривалості? Якої тривалості їй слід надати щорічну основну відпустку — 30 чи 24 календарних дні?

Порівняно з минулими роками процедура працевлаштування іноземців в Україні значно спростилась, але є певні нюанси, на які потрібно звернути увагу. У статті хочу поділитися практичним досвідом роботи з іноземцями на прикладі категорії «Іноземні наймані працівники». Зауважу, що особливості процедури подання документів описано на основі досвіду роботи в м. Києві. І хоч у різних регіонах ця процедура може мати незначні відмінності, вимоги до документів і строки — скрізь однакові.

Керівник підприємства дав вказівку начальникові відділу кадрів, щоб той зажадав від працівників підписання зобов’язань про нерозголошення комерційної таємниці. Зокрема, у разі завдання підприємству шкоди внаслідок розголошення комерційної таємниці працівник зобов’язується відшкодувати цю шкоду в повному обсязі, але в будь-якому разі в розмірі не менш ніж 50 000 грн. Чи мусять працівники підписувати такі зобов’язання? Які юридичні наслідки можуть настати для працівників після підписання ними таких зобов’язань?