Працівника викликають до суду як свідка у кримінальній справі на підставі судових повісток. Як табелювати такого працівника? Чи повинно підприємство зберігати за ним заробітну плату на час його відсутності у зв’язку із викликом до суду?

Дата публікації: 26.09.2019

Рішення кейсу (повна версія)

Свідок належить до учасників:

  • цивільного процесу (ст. 69 Цивільного процесуального кодексу України; ЦПК);
  • кримінального провадження (ст. 65 Кримінального процесуального кодексу України; КПК);
  • адміністративного процесу (ст. 65 Кодекс адміністративного судочинства України; КАСУ);
  • провадження у справі про адміністративне правопорушення (ст. 272 Кодексу України про адміністративні правопорушення; КУпАП).

Свідок зобов’язаний з’явитися до суду за його викликом і дати правдиві показання про відомі йому обставини. Пунктом 1 Інструкції про порядок і розміри компенсації (відшкодування) витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.1996 № 710 (Інструкція № 710), передбачено, що відповідно до за конодавства (ст. 121, 122 КПК, ст. 275 КУпАП) за свідками, потерпілими, законними представниками потерпілих, цивільними позивачами, представниками цивільних позивачів, а також експертами, спеціалістами і перекладачами зберігається середня заробітна плата за весь час, затрачений ними у зв’язку з явкою та викликом до органів досудового розслідування, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміністративні правопорушення (орган, який зробив виклик).

Крім того, всім з а значеним у цьому пункті особам, якщо виконання їхніх процесуальних функцій пов’язане з перебуванням за межами населеного пункту постійного проживання, компенсуються (відшкодовуються) такі витрати:

  • вартість проїзду до місця виклику і назад;
  • витрати, пов’язан і з найманням жилого приміщення;
  • добові.

Такі витрати не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження. Відповідно до п. 2 Інс трукції № 710 сума компенсації (відш кодування) за втрачений заробіток обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100. Загальний розмір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час виходячи із трикратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Пунктом 7 Інструкції № 710 передбачено, що в кримінальних провадженнях і справах про адміністративні правопорушення виплати, зазначені в п. 1 цієї Інструкції, провадяться органом, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі. У цивільному процесі відповідно до ч. 1 ст. 139 ЦПК, а також у адміністративному процесі відповідно до ч. 1 ст. 137 КАСУ свідку у зв’язку з викликом до суду відшкодовуються витрати, що пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту та наймом житла, а також виплачується компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Як у цивільному, так і в адміністративному процесі граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду, встановлено постановою Кабінету Міні- стрів України «Про граничні розміри комп енсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 № 590. Отже, підприємство не повин но зберігати заробітну плату за працівником на час його відсутності у зв’язку із викликом до суду як свідка. Судова повістка про виклик до суду з відповідною відміткою про час участі в судовому засіданні є документом, що свідчить про відсутність працівника на роботі з поважних причин. У табелі обліку робочого часу робиться відмітка «Інші причини неявок» («І» або 30).

Інформацію підготував експерт газети «Кадри і зарплата» МиколаБойко, доцент Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, адвокат.

Повне рішення кейсу також можна знайти в номері газети «Кадри і зарплата», №12 (132) від 18 червня.

ПРИДБАТИ ГАЗЕТУ

Матеріали до теми