Закінчення. Початок у № 5 і 6, 2011
Частина 1. Відпустки-2011. Види і тривалість >>>
ПРИЄДНАННЯ ЩОРІЧНОЇ ВІДПУСТКИ
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі— Закон № 504) за бажанням працівника, який навчається без відриву від виробництва, щорічну відпустку можна приєднати до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою, тобто до його навчальної відпустки. Якщо ж такий працівник навчається успішно, він має право на приєднання до своєї навчальної відпустки щорічної відпустки повної тривалості за перший рік роботи навіть до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на цьому підприємстві. Якщо за графіком щорічних відпусток, затвердженим на підприємстві, щорічна відпустка збігається із навчальною, то згідно з пунктом 4 статті 11 Закону № 504 щорічну відпустку за згодою між таким працівником і роботодавцем можна перенести на інший період або, за бажанням працівника, продовжити після закінчення навчальної відпустки (додаток 1).
Для працівників, які навчаються в середніх загальноосвітніх вечірніх (змінних) школах з очною, заочною формами навчання при загальноосвітніх школах, щорічні відпустки надаються з таким розрахунком, щоб їх можна було використати до початку навчання в таких закладах освіти, але знову ж таки — за бажанням таких працівників.
ВІДКЛИКАННЯ З ВІДПУСТКИ
Чинним законодавством передбачено можливість відкликати працівника із щорічної (як з основної, так і з додаткової) відпустки. При цьому відкликання працівника з відпустки можливе за умови:
– згоди працівника;
– якщо основна безперервна частина відпустки (до відкликання або після нього) становитиме не менше 14 календарних днів.
Невикористана частина щорічної відпустки надається працівникові після закінчення дії причин, з яких його відкликано з відпустки, або за згодою сторін може бути перенесена на інший період за умови, що невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка (ст. 12 Закону № 504).
Згідно з частиною третьою статті 12 Закону № 504, відкликати працівника із щорічної відпустки можна для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства з додержанням вимог частини першої статті 12 Закону № 504 та в інших випадках, передбачених законодавством (додаток 2). Наприклад, статтею 20 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ передбачається, що державні службовці можуть бути відкликані зы щорічної або додаткової відпустки за рішенням керівника органу. При цьому частина невикористаної відпустки, яка залишилася, надається державному службовцеві у будь-який інший час відповідного року чи приєднується до відпустки у наступному році.
Згідно з пунктом 41 Положення про порядок і умови проходження служби в митних органах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 лютого 1993 року № 97, у виняткових випадках, коли подальше перебування посадової особи у відпустці може негативно вплинути на нормальний хід роботи митного органу, за рішенням керівника цього органу і за згодою працівника допускається його відкликання з чергової відпустки. При цьому невикористана частина відпустки надається, як правило, у поточному році. Частина відпустки, не використана посадовою особою, може бути за її бажанням приєднана до чергової відпустки у наступному році.
ОСОБЛИВОСТІ НАДАННЯ ВІДПУСТКИ ПРИ ЗВІЛЬНЕННІ ПРАЦІВНИКА
У разі звільнення працівника з роботи (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) за його бажанням йому можуть надати невикористану щорічну відпустку з наступним звільненням (ст. 3 Закону № 504). Датою звільнення у цьому разі вважатиметься останній день відпустки.
Якщо працівник за кілька попередніх років не скористався своїм правом на щорічні відпустки (незалежно, з яких причин), він має право використати їх відразу або частинами (узгодивши їх строки з роботодавцем). Адже чинне законодавство не передбачає терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки.
У разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору він може, за бажанням, скористатися невикористаною щорічною відпусткою (або її частиною) в повному обсязі, незважаючи на строки закінчення трудового договору. При цьому чинність трудового договору працівника буде пролонговано до закінчення його щорічної відпустки (ст. 3 Закону № 504).
ГРОШОВА КОМПЕНСАЦІЯ ЗА НЕВИКОРИСТАНУ ВІДПУСТКУ
Слід пам’ятати, що згідно зі статтею 2 Закону № 504 щорічну відпустку заборонено замінювати грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 Закону № 504.
У статті 24 Закону № 504 зазначено, що грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, працівник може взяти в разі свого звільнення з роботи (незалежно від підстав звільнення) (додаток 3). Адже право працівника на виплату компенсації за невикористані дні відпустки не обмежується якимось строком.
Крім того, частиною четвертою статті 24 Закону № 504 передбачено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки може замінюватися грошовою компенсацією. Зауважимо, що тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути меншою ніж 24 календарних дні. Отже, основною умовою для отримання грошової компенсації за частину щорічної відпустки є використання працівником в обов’язковому порядку 24 календарних дні щорічної відпустки за робочий рік, за який надається відпустка. Якщо умову виконано, тоді за решту днів невикористаної щорічної відпустки за цей же робочий рік працівник може взяти грошову компенсацію. Скажімо, якщо тривалість щорічної відпустки працівника становить 28 календарних днів (24 календарних дні щорічної основної відпустки і 4 календарних дні — щорічної додаткової відпустки за ненормований робочий день, визначеної колективним договором), то, за умови використання працівником за відповідний робочий рік щорічної відпустки тривалістю 24 календарних дні, за 4 календарних дні він може отримати компенсацію.
Якщо виплата грошової компенсації за невикористані дні відпустки відбувається за бажанням працівника (не під час звільнення), працівник повинен подати роботодавцеві заяву, яка є підставою для видання відповідного наказу.
У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів (які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців) — грошова компенсація виплачується за невикористані дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.
Якщо працівник переводиться на роботу на інше підприємство, тоді, за його бажанням, грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток повинні перерахувати на рахунок підприємства, на яке він перейшов працювати.
Згідно з частиною п’ятою статті 24 Закону № 504 особам віком до 18 років заміняти всі види відпусток грошовою компенсацією не допускається.
У разі смерті працівника грошова компенсація виплачується його спадкоємцям.
Бувають випадки, коли працівник звільняється з роботи до закінчення робочого року, за який він уже одержав щорічну відпустку повної тривалості. Тоді для покриття його заборгованості треба, щоб бухгалтерія роботодавця відкоригувала його заробітну плату при звільненні (здійснила відрахування із заробітної плати працівника за дні відпустки, надані в рахунок невідпрацьованої частини робочого року).
оригування заробітної плати працівника здійснюється на підставі наказу (додаток 4).
Відрахування із заробітної плати за невідпрацьовані дні відпустки не провадяться, якщо працівник звільняється з роботи у зв’язку із (ст. 22 Закону № 504 та п. 2 ст. 127 КЗпП):
– призовом або прийняттям (вступом) на військову службу, направленням на альтернативну (невійськову) службу;
– переведенням працівника за його згодою на інше підприємство або переходом на виборну посаду у випадках, передбачених законами України;
– відмовою від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, а також відмовою від продовження роботи у зв’язку з істотною зміною умов праці;
– змінами в організації виробництва та праці, зокрема ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників;
– виявленням невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, що перешкоджають продовженню цієї роботи а також у разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці;
– нез’явленням на роботу понад чотири місяці поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено більш тривалий термін збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні;
– поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
– направленням на навчання;
– виходом на пенсію;
– у разі смерті працівника.
НАДАННЯ ВІДПУСТОК СУМІСНИКАМ
Сумісництвом вважається виконання працівником, окрім основної роботи на умовах трудового договору, іншої роботи у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або в громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом (Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затверджене наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43).
Сумісництво буває зовнішнє і внутрішнє. Зовнішній сумісник — це працівник, який працює на підприємстві, яке не є його основним місцем роботи. Внутрішній сумісник — це працівник, який працює на тому самому підприємстві, яке є його основним місцем роботи.
Згідно з пунктом 6 частини сьомої статті 10 Закону № 504 щорічна відпустка повної тривалості на роботі за сумісництвом надається працівникові, за його бажанням, одночасно з відпусткою за основним місцем роботи до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік роботи на цьому підприємстві.
Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, у т. ч. і сумісники (ст. 2 Закону № 504).
Сумісники так само як і інші працівники, які працюють на підприємстві за основним місцем роботи, мають право на щорічну відпустку повної тривалості, незалежно від того, виконують вони роботу в режимі повного робочого часу чи ні. Це означає, що тривалість щорічної відпустки сумісника, який працює 4 год. на день, визначатиметься в загальному порядку згідно із Законом № 504: щорічна основна відпустка сумісника за відпрацьований рік не може бути меншою ніж 24 календарних дні. Тривалість відпустки внутрішнього сумісника визначатиметься окремо за кожною із займаних посад.
У листі Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємництва від 15 жовтня 2002 року № 5-531/5507 зазначено таке: працівники, що працюють за сумісництвом, окрім щорічної відпустки за основним місцем роботи, мають право також на щорічну відпустку на підприємстві, де працюють за сумісництвом. Цілком можливо, коли сумісник, перебуваючи у щорічній відпустці за основним місцем роботи, не перериває роботу за сумісництвом і, відповідно, навпаки.
Чи можна щорічну відпустку сумісника перенести на інший період відповідно до статті 11 Закону № 504?
Перенести щорічну відпустку можна з ініціативи працівника або роботодавця. Якщо ініціатива надходить від роботодавця, тобто на підприємстві виникають причини, які згідно із законом зумовлюють потребу перенести щорічну відпустку, тоді щорічна відпустка для такого працівника переноситься незалежно від того, основним є такий працівник чи сумісником.
Можливість скористатися відпусткою на роботі за сумісництвом одночасно з відпусткою за основним місцем роботи є лише правом для працівника, а не обов’язком.
РОЗРАХУНОК І ВИПЛАТА ВІДПУСКНИХ ТА ГРОШОВОЇ КОМПЕНСАЦІЇ ЗА НЕВИКОРИСТАНУ ВІДПУСТКУ
Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 504 за час щорічної відпустки працівникові виплачується заробітна плата. Заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. При звільненні за невикористану відпустку нараховують грошову компенсацію, яку виплачують у день звільнення працівника (ст. 116 КЗпП).
Обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної основної і додаткової відпусток, а також грошової компенсації за невикористану відпустку здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі — Порядок № 100).
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку № 100 розрахунок проводять, беручи до уваги виплати за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки (або виплати компенсації за невикористану відпустку). Якщо працівник відпрацював на підприємстві менше року, то середня заробітна плата розраховуватиметься з розрахунку виплат того періоду, який фактично відпрацював працівник на цьому підприємстві. Це означає, що в розрахунок потраплять фактично нараховані суми заробітної плати за повні відпрацьовані місяці починаючи з першого числа місяця після оформлення працівника на роботу до першого числа місяця, в якому йому надається щорічна відпустка (або виплачується компенсація за невикористану відпустку).
Сума оплати за дні щорічної відпустки (або компенсації за невикористану відпустку) розраховуватиметься за формулою:
де В — сума оплати за дні щорічної відпустки (або компенсації за невикористану відпустку); З — сума заробітної плати за 12 календарних місяців або за фактично відпрацьований період (меншої тривалості); К* — кількість календарних днів у році за 12 календарних місяців: 365 календарних днів (або 366 — якщо рік високосний), С — кількість святкових і неробочих днів, передбачених законодавством; Д — кількість календарних днів щорічної відпустки (або календарних днів щорічної відпустки, за які виплачується грошова компенсація).
___________________
* Якщо фактично відпрацьований працівником період становить менше 12 місяців, то: К — кількість календарних днів за фактично відпрацьований період (меншої тривалості), що передує місяцю надання щорічної відпустки (або виплати компенсації за невикористану відпустку).
Якщо працівник іде в щорічну відпустку в перший місяць своєї роботи, то середня заробітна плата для обчислення суми відпускних розраховуватиметься з розміру тарифної ставки, посадового (місячного) окладу, встановленого працівникові відповідно до укладеного трудового договору.
У 2011 році святковими і неробочими днями є:
1 січня — Новий рік; 7 січня — Різдво Христове; 8 березня — Міжнародний жіночий день; 24 квітня — Пасха (Великдень); 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня — День Перемоги; 12 червня — Трійця; 28 червня — День Конституції України; 24 серпня — День незалежності України.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 100 до середньої заробітної плати включаються такі виплати:
– основна заробітна плата;
– доплати й надбавки (як-от: за надурочну роботу й роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування, інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років тощо);
– премії, що не мають разового характеру**;
– винагороди за підсумками роботи за рік та вислугу років***;
– виплати за час, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток: за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов’язків, службового відрядження тощо;
– допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
** Премії входять у заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату.
*** Одноразова винагорода за підсумками роботи за рік і за вислугу років входить до середнього заробітку додаванням до заробітку щомісяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої в поточному році за попередній календарний рік.
Виплати, які не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, зазначено в підпункті «ї» пункту 4 Порядку № 100, серед яких:
– виплати за виконання окремих доручень одноразового характеру, що не входять в обов’язки працівника (за винятком доплат за суміщення та розширення зон обслуговування), одноразові виплати, компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо; компенсаційні виплати на відрядження;
– премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції;
– пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;
– компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати;
– заробітна плата на роботі за сумісництвом (окрім працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством) та інші виплати.
Згідно з пунктом 10 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 28 червня 1993 року № 43 (далі — Положення № 43), заробітна плата на всіх місцях роботи враховується при обчисленні середнього заробітку:
– вчителям та викладачам, які працюють у кількох середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладах, прирівняних до них за оплатою праці працівників, а також педагогічним працівникам дошкільних виховних, позашкільних та інших навчально-виховних закладів (як в одному, так і в кількох);
– медичним і фармацевтичним працівникам лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних установ охорони здоров’я, аптек, установ соціального забезпечення, дитячих будинків, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, а також для дітей, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку, дитячих дошкільних виховних закладів, медико-соціальної експертизи; сестрам милосердя товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця України.
Крім того, в середню заробітну плату зазначеним працівникам зараховується додаткова оплата за роботу, яка не є сумісництвом (п. 8 Переліку робіт, які не є сумісництвом, до Положення № 43).
Під час оплати днів щорічної відпустки (або грошової компенсації за невикористану відпустку) зовнішнього сумісника розраховується середня заробітна плата так само, як і для звичайного працівника. При внутрішньому сумісництві відпускні або компенсації за невикористану відпустку нараховуються окремо за основною посадою та окремо за сумісництвом відповідно до вимог Порядку № 100.
Додаток 1
Зразок наказу про приєднання щорічної відпустки
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ»
НАКАЗ
| 16.06.2011 | м. Хмельницький | № 52-П |
Про приєднання відпустки
ПЕТРИК Антоніні Володимирівні, менеджерові зі збуту, до відпустки у зв’язку з навчанням, наданої на період з 16 по 30 червня 2011 року, приєднати щорічну основну відпустку тривалістю 24 календарних дні з 1 по 24 липня 2011 року за робочий період з 7 липня 2010 року по 6 липня 2011 року.
Бухгалтерії виплатити у встановленому законом порядку заробітну плату за період щорічної відпустки і матеріальну допомогу на оздоровлення.
Підстава: заява Петрик А. В.;
колективний договір.
Директор Малайдах О. К. Малайдах
З наказом ознайомлена:
16.06.2011
Петрик
Додаток 2
Зразок наказу про відкликання з відпустки
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕСТИЖ»
НАКАЗ
| 11.07.2011 | м. Хмельницький | № 60-П |
Про відкликання з відпустки
ПЕТРИК Антоніну Володимирівну, менеджера зі збуту, відкликати 12 липня 2011 року зі щорічної основної відпустки у зв’язку з виробничою потребою (усунення наслідків стихійного лиха).
Директор Малайдах О. К. Малайдах
З наказом ознайомлена:
12.07.2011
Петрик
