Направлення з центру зайнятості не становить безумовну підставу прийняти особу на роботу, бо така дія є прерогативою виключно роботодавця — вказує Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 4 лютого 2021 року у справі № 161/15476/19).

Суди вказали на те, що позивач не належить до кола осіб, з якими відповідач зобов’язаний був укласти трудовий договір (запрошення на роботу в порядку переведення, молоді спеціалісти, котрих в установленому законом порядку направлено на роботу в дану організацію, тощо). Перелік обов’язку роботодавця укласти трудовий договір з працівником за правилами КЗпП є вичерпним і такого обов’язку відповідач не порушував.

Особа намагалась переконати суд у дискримінації в діях відповідача при відмові у прийнятті на роботу.

Проте відмовили особі у прийнятті на роботу у зв’язку з відсутністю в неї повної вищої технічної освіти, наявність якої була однією з основних вимог при прийняті на вакантну посаду. Тому суд переконаний, що відповідач не порушував вимог статті 22 КЗпП.