Більшість власників малого та середнього бізнесу для оптимізації своєї діяльності не наймають працівників за трудовими договорами, надаючи пе- ревагу цивільно-правовими договорам. Практика показує, що приватні під- приємці при укладенні цивільно-правових договорів припускаються чимало помилок. Проаналізувавши найпоширеніші з них, можна сформулювати кілька порад, які допоможуть уникнути цих помилок у майбутньому.

 

 

Головна різниця, про яку не слід забувати при укладенні договорів з ви- конавцями, полягає в предметі договору.

 

 

Трудовий договір — угода між працівником і власником підприємства, установи, організації (далі — підприємство) або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією уго- дою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати пра- цівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 Кодексу законів про працю України). Цивільно-правовий договір — це угода між підприємством та громадянином на виконання певної роботи або надання послуг за оплату, предметом якого є надан- ня певного результату праці, без виникнення трудових відносини, на які поширю- ється трудове законодавство.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До цивільно-правових договорів належить договір про надання послуг, договір підряду, договір доручення.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’я- зується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка спо- живається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України, далі — ЦКУ).
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а за- мовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦКУ). За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчи- нити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 1000 ЦКУ). Отже, виконавець (підрядник, повірений), який працює за цивільно-пра- вовим договором, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик; працівник не зараховується до штату підприємства; не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийняття працівника на роботу на певну посаду.

Назва договору повинна відповідати його предмету

Іноді сторони називають договір «цивільно-правовий», але це неправиль- но. Назва договору повинна відповідати характеру робіт, що викону- ватимуться, або послуг, які надаватимуться. Це не дасть змогу переві- ряючим органам трактувати договір, як заманеться.
Наприклад, якщо укладаєте договір з бухгалтером, то назвіть його «До- говір про надання бухгалтерських послуг», якщо отримуєте послуги марке- толога, то й назва договору має бути відповідною. Але в жодному разі не вказуйте посаду виконавця (про це — далі у статті).

Правильно формулюйте предмет договору

Однієї лише правильної назви договору недостатньо. Слід правильно та детально прописати головні умови, про які домовилися сторони, визначити його головну суть — предмет договору. Відсутність детального опису пред- мета договору може мати негативні наслідки.
Часто підприємці формулюють предмет договору одним реченням та за- гальними фразами (наприклад, «надання маркетингових послуг» або «на- дання бухгалтерських послуг»). Однак це неправильно. Потрібно описати роботи чи послуги, які виконавець зобов’язаний виконати чи надати. Напри- клад, маркетингові послуги можна описати так: «дослідження попиту на про- дукцію, вивчення потенційних клієнтів, складання бізнес-плану підприємства на рік». Бухгалтерські послуги можна визначити в договорі як «складання квартального звіту та подання звітності підприємства, ведення бухгалтер- ського обліку на підприємстві, зокрема: відображення господарських опе- рацій за звітний місяць у реєстрах бухгалтерського обліку, складання фінан- сової та іншої звітності, подання цієї звітності до уповноважених органів у встановлені законодавством строки, розрахунок податків (зборів, внесків) тощо». Одиницею виміру кількості наданих послуг вкажіть звітний місяць.

 

ПАМ’ЯТАЙТЕ! Якщо суть роботи чи послуг та їх обсяг конкретно визначені у договорі, у перевіряючих органів не виникне жодних запитань.