Проект групи компаній «МЕДІА-ПРО»

7 порад, як уникнути помилок при укладенні цивільно-правового договору

Дата публікації: 25.03.2019


 

Ганна Лисенко,

адвокат, партнер адвокатського об’єднання
«Адвокатська сім’я Лисенко»

 

Яка різниця між трудовим та цивільно-правовим договором?
 
Як правильно сформулювати предмет цивільно-правового договору?
 
На який строк потрібно укладати такий договір?
 
Більшість власників малого та середнього бізнесу для оптимізації своєї діяльності не наймають працівників за трудовими договорами, надаючи пе- ревагу цивільно-правовими договорам. Практика показує, що приватні під- приємці при укладенні цивільно-правових договорів припускаються чимало помилок. Проаналізувавши найпоширеніші з них, можна сформулювати кілька порад, які допоможуть уникнути цих помилок у майбутньому.
 
Зрозумієш різницю між трудовим та цивільно-правовим договором — правильно складеш договір
 
Головна різниця, про яку не слід забувати при укладенні договорів з ви- конавцями, полягає в предметі договору.
 

 

Трудовий договір — угода між працівником і власником підприємства, установи, організації (далі — підприємство) або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією уго- дою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати пра- цівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 Кодексу законів про працю України).


Цивільно-правовий договір — це угода між підприємством та громадянином на виконання певної роботи або надання послуг за оплату, предметом якого є надан- ня певного результату праці, без виникнення трудових відносини, на які поширю- ється трудове законодавство.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До цивільно-правових договорів належить договір про надання послуг, договір підряду, договір доручення.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’я- зується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка спо- живається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України, далі — ЦКУ).
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а за- мовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦКУ). За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчи- нити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 1000 ЦКУ). Отже, виконавець (підрядник, повірений), який працює за цивільно-пра- вовим договором, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик; працівник не зараховується до штату підприємства; не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийняття працівника на роботу на певну посаду.

Назва договору повинна відповідати його предмету

Іноді сторони називають договір «цивільно-правовий», але це неправиль- но. Назва договору повинна відповідати характеру робіт, що викону- ватимуться, або послуг, які надаватимуться. Це не дасть змогу переві- ряючим органам трактувати договір, як заманеться.
Наприклад, якщо укладаєте договір з бухгалтером, то назвіть його «До- говір про надання бухгалтерських послуг», якщо отримуєте послуги марке- толога, то й назва договору має бути відповідною. Але в жодному разі не вказуйте посаду виконавця (про це — далі у статті).

Правильно формулюйте предмет договору

Однієї лише правильної назви договору недостатньо. Слід правильно та детально прописати головні умови, про які домовилися сторони, визначити його головну суть — предмет договору. Відсутність детального опису пред- мета договору може мати негативні наслідки.
Часто підприємці формулюють предмет договору одним реченням та за- гальними фразами (наприклад, «надання маркетингових послуг» або «на- дання бухгалтерських послуг»). Однак це неправильно. Потрібно описати роботи чи послуги, які виконавець зобов’язаний виконати чи надати. Напри- клад, маркетингові послуги можна описати так: «дослідження попиту на про- дукцію, вивчення потенційних клієнтів, складання бізнес-плану підприємства на рік». Бухгалтерські послуги можна визначити в договорі як «складання квартального звіту та подання звітності підприємства, ведення бухгалтер- ського обліку на підприємстві, зокрема: відображення господарських опе- рацій за звітний місяць у реєстрах бухгалтерського обліку, складання фінан- сової та іншої звітності, подання цієї звітності до уповноважених органів у встановлені законодавством строки, розрахунок податків (зборів, внесків) тощо». Одиницею виміру кількості наданих послуг вкажіть звітний місяць.

 

ПАМ’ЯТАЙТЕ!
Якщо суть роботи чи послуг та їх обсяг конкретно визначені у договорі, у перевіряючих органів не виникне жодних запитань.

 

Не вказуйте посаду виконавця

Нерідко у цивільно-правових договорах зазначають посаду виконавця. Наприклад, у договорі про надання бухгалтерських послуг зазначено, що виконавець є бухгалтером і він отримує заробітну плату згідно із штатним розписом. До того ж підприємство обліковувало робочий час виконавця. У таких діях контролюючі органи вбачають порушення законодавства про працю, за які передбачено штрафні санкції.

 

У цивільно-правових договорах ніколи не потрібно вказувати:
назву посади, професії та повноваження;
наявність вакантної посади у штатному розписі підприємства;
посадовий оклад або розмір заробітної плати;
робоче місце;
графік роботи та облік робочого часу;
гарантії (відпустки, компенсації тощо).

 

Пам’ятайте, сторонами в цивільно-правових договорах є лише за- мовник та виконавець (підрядник, повірений).

 

ІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ
У судовій практиці поширеними є випадки накладення штрафів саме з під- став ототожнення зобов’язань виконавця із трудовими функціями працівника. В результаті суди визнають, що цивільно-правовий договір містить ознаки трудового договору.
Так, у справі № 556/1116/16-п, яка розглядалась Володимирецьким районним судом Рівненської області, суд встановив, що цивільно-право- вому договору не властиві призначення на посаду згідно із штатним розписом та облік робочого часу.
У рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 809/1341/16 вказано, що укладені позивачем договори ци- вільно-правового характеру мають ознаки трудового, оскільки працівники виконують функції за конкретною посадою, а не індивідуально визначену роботу, результати якої можуть бути оформлені актами надання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких здійснюється оплата.
У постанові Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області у справі № 348/722/18 суд визнав, що договір підряду має ци- вільно-правовий характер, оскільки виконавець, як підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковувався правилам внутрішнього трудового розпо- рядку, сам організовував та виконував свою роботу, йому не роз’яснено його права й обов’язки та не поінформовано під розписку про умови праці тощо. Аналогічну правову позицію виклав у своїй ухвалі й Вищий спеціа- лізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 лютого 2014 року у справі № 6-48920св13.

 

Оплачуйте результат, а не процес

Оскільки предметом цивільно-правового договору є результат ро- боти, то й оплата здійснюється за кінцевий результат. Він визначається після закінчення роботи й оформлюється актами приймання-передачі робіт (послуг).

 

ПАМ’ЯТАЙТЕ!
Виконавець отримує винагороду за договором, розмір якої не повинен залежати від міні- мальної заробітної плати.

 

Не пов’язуйте винагороду з кількістю відпрацьованого працівником часу. За таких умов особа отримує плату за відпрацьований проміжок часу, неза- лежно від результату, якого він досяг у цей період, що матиме ознаки трудо- вого договору.

 

ІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ
У справі № 823/491/16, яку розглядав Черкаський окружний адмі- ністративний суд, встановлено, що винагорода за виконання обов’язків у формі заробітної плати свідчить про виконання трудових функцій.

 

Слід зауважити, що законодавство не обмежує право сторін встановлю- вати погодинну оплату праці за цивільно-правовими договорами.

Не укладайте цивільно-правовий договір на невизначений строк

Хоч законодавством не встановлено мінімального чи максимального терміну, на який може укладатися цивільно-правовий договір, не варто укладати його на тривалий строк. Під час перевірки такий договір можуть перекваліфікувати у трудовий.
Не слід зазначати у договорі, як це робить більшість, що він діє, поки сто- рони не виконають своїх зобов’язань. Потрібно визначити кінцевий строк договору (оптимально — один рік), а строк виконання робіт (надання по- слуг) вказати за періодами із зазначенням дат виконання.
Також не слід укладати договір із однією й тією ж особою декілька разів на рік, коли доречним було б укласти спочатку на рік, з умовою виконання робіт (надання послуг) з відповідними актами приймання-передачі робіт (послуг) у певні проміжки часу.

Наприклад, договір укладено на рік, строк дії договору — до 1 грудня 2019 року, порядок надання послуг та строки: «послуги з дослідження по- питу на продукцію до 1 березня 2019 року, послуги з вивчення потенційних клієнтів до 1 серпня 2019 року, послуги зі складання бізнес-плану до 1 груд- ня 2019 року». Кожний період закриватиметься актами приймання-пере- дачі робіт (послуг).

Не забувайте складати та підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг)

Відсутність необхідних первинних документів, які підтверджують вико- нання цивільно-правових договорів, є ще однією помилкою підприємців. Факт виконання робіт (послуг) необхідно оформити відповідним ак- том, який підписується сторонами.

 

ПАМ’ЯТАЙТЕ!
Договори та акти потрібно зберігати на підприємстві, адже вони є доказом на вашу користь в суді.

 

ІЗ СУДОВОЇ ПРАКТИКИ
У рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 11 груд- ня 2018 року в справі № 817/1364/18 суд вказав, що цивільно-правові договори не містять ознак трудових, оскільки здійснювалось виключно вико- нання-приймання робіт, а саме: відсутні заяви про працевлаштування пра- цівника та відповідні накази про прийняття його на роботу, відсутній факт надання «роботодавцю» трудової книжки та внесення у неї відповідного за- пису про прийняття на роботу, на обумовлену особу не поширювалися пра- вила внутрішнього трудового розпорядку, виконавець не отримував пакета соціальних гарантій (відпустки, оплати днів непрацездатності, страхування  в фондах соціального захисту), засоби індивідуального захисту не видава- лись, інструктажі з охорони праці не проводились, предметом договорів є виконання певної роботи.

 

Отже, не хочете платити штраф — складайте договір правильно. Якщо вирішили оформити найманого працівника шляхом укладення цивільно- правового договору, зробіть це так, щоб він не мав ознак трудового. Адже контролюючі органи детально аналізують такі договори, шукаючи у них елементи трудового договору.