Трудовий договір — угода між працівником і власником підприємства, установи,організації (далі — підприємство) або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ст. 21 Кодексу законів про працю України).
Цивільно-правовий договір — це угода між підприємством та громадянином на виконання певної роботи або надання послуг за оплату, предметом якого є надання певного результату праці, без виникнення трудових відносини, на які поширюється трудове законодавство.
Більшість власників малого та середнього бізнесу для оптимізації своєї діяльності не наймають працівників за трудовими договорами, надаючи перевагу цивільно-правовими договорам. Практика показує, що приватні підприємці при укладенні цивільно-правових договорів припускаються чимало помилок.
Проаналізувавши найпоширеніші з них, можна сформулювати кілька порад, які допоможуть уникнути цих помилок у майбутньому.
1 порада. Зрозумієш різницю між трудовим та цивільно-правовим договором — правильно складеш договір
Головна різниця, про яку не слід забувати при укладенні договорів з виконавцями, полягає в предметі договору.
До цивільно-правових договорів належить договір про надання послуг,договір підряду, договір доручення.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності,а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України, далі — ЦКУ).
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦКУ).
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 1000 ЦКУ).
Отже, виконавець (підрядник, повірений), який працює за цивільно-правовим договором, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик;працівник не зараховується до штату підприємства; не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийняття працівника на роботу на певну посаду.
2 порада. Назва договору повинна відповідати його предмету
Іноді сторони називають договір «цивільно-правовий», але це неправильно.
Назва договору повинна відповідати характеру робіт, що виконуватимуться, або послуг, які надаватимуться. Це не дасть змогу перевіряючим органам трактувати договір, як заманеться.
Наприклад, якщо укладаєте договір з бухгалтером, то назвіть його «Договір про надання бухгалтерських послуг», якщо отримуєте послуги маркетолога, то й назва договору має бути відповідною. Але в жодному разі не вказуйте посаду виконавця.
3 порада. Правильно формулюйте предмет договору
Однієї лише правильної назви договору недостатньо. Слід правильно та детально прописати головні умови, про які домовилися сторони, визначити його головну суть — предмет договору. Відсутність детального опису предмета договору може мати негативні наслідки.
Часто підприємці формулюють предмет договору одним реченням та загальними фразами (наприклад, «надання маркетингових послуг» або «надання бухгалтерських послуг»). Однак це неправильно. Потрібно описати роботи чи послуги, які виконавець зобов’язаний виконати чи надати. Наприклад, маркетингові послуги можна описати так: «дослідження попиту на продукцію, вивчення потенційних клієнтів, складання бізнес-плану підприємства на рік ». Бухгалтерські послуги можна визначити в договорі як «складання квартального звіту та подання звітності підприємства, ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, зокрема: відображення господарських операцій за звітний місяць у реєстрах бухгалтерського обліку, складання фінансової та іншої звітності, подання цієї звітності до уповноважених органів у встановлені законодавством строки, розрахунок податків (зборів, внесків) тощо».
Одиницею виміру кількості наданих послуг вкажіть звітний місяць.
4 порада. Не вказуйте посаду виконавця
Нерідко у цивільно-правових договорах зазначають посаду виконавця. Наприклад, у договорі про надання бухгалтерських послуг зазначено, що виконавець є бухгалтером і він отримує заробітну плату згідно із штатним розписом. До того ж підприємство обліковувало робочий час виконавця. У таких діях контролюючі органи вбачають порушення законодавства про працю, за які передбачено штрафні санкції.
Пам’ятайте, сторонами в цивільно-правових договорах є лише замовник та виконавець (підрядник, повірений).
5 порада. Оплачуйте результат, а не процес
Оскільки предметом цивільно-правового договору є результат роботи, то й оплата здійснюється за кінцевий результат. Він визначається після закінчення роботи й оформлюється актами приймання-передачі робіт (послуг).
Не пов’язуйте винагороду з кількістю відпрацьованого працівником часу. За таких умов особа отримує плату за відпрацьований проміжок часу, незалежно від результату, якого він досяг у цей період, що матиме ознаки трудового договору.
Слід зауважити, що законодавство не обмежує право сторін встановлювати погодинну оплату праці за цивільно-правовими договорами.
6 порада. Не укладайте цивільно-правовий договір на невизначений строк
Хоч законодавством не встановлено мінімального чи максимального терміну, на який може укладатися цивільно-правовий договір, не варто укладати його на тривалий строк. Під час перевірки такий договір можуть перекваліфікувати у трудовий.
Не слід зазначати у договорі, як це робить більшість, що він діє, поки сторони не виконають своїх зобов’язань. Потрібно визначити кінцевий строк договору (оптимально — один рік), а строк виконання робіт (надання послуг) вказати за періодами із зазначенням дат виконання.
Також не слід укладати договір із однією й тією ж особою декілька разів на рік, коли доречним було б укласти спочатку на рік, з умовою виконання робіт (надання послуг) з відповідними актами приймання-передачі робіт (послуг) у певні проміжки часу.
Наприклад, договір укладено на рік, строк дії договору — до 1 грудня 2019 року, порядок надання послуг та строки: «послуги з дослідження попиту на продукцію до 1 березня 2019 року, послуги з вивчення потенційних клієнтів до 1 серпня 2019 року, послуги зі складання бізнес-плану до 1 грудня 2019 року».
Кожний період закриватиметься актами приймання-передачі робіт (послуг).
7 порада. Не забувайте складати та підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт (послуг)
Відсутність необхідних первинних документів, які підтверджують виконання цивільно-правових договорів, є ще однією помилкою підприємців.
Факт виконання робіт (послуг) необхідно оформити відповідним актом, який підписується сторонами.
Отже, не хочете платити штраф — складайте договір правильно. Якщо вирішили оформити найманого працівника шляхом укладення цивільно-правового договору, зробіть це так, щоб він не мав ознак трудового. Адже контролюючі органи детально аналізують такі договори, шукаючи у них елементи трудового договору.
Інформацію підготувала Ганна Лисенко, експерт журналу «КАДРОВИК.UA», адвокат, партнер адвокатського об’єднання «Адвокатська сім’я Лисенко».
