Президент підписав ухвалений парламентом ще 7 квітня Закон “Про засади запобігання та протидії корупції в Україні”.
Законом визначено коло потенційних корупціонерів, а також значно посилюється відповідальність за вчинення корупційних дій. Цей документ стосується не тільки осіб, що обіймають високі державні пости, але і більшої маси осіб, які можуть бути причетні до корупції у всіх сферах: починаючи від управління державою і закінчуючи корупцією на побутовому рівні, що у нашій свідомості тісно пов’язана з поняттями “знайомств” і “зв’язків”.
Корупцією запропоновано вважати використання наданих службових повноважень та пов’язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки / пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, або, відповідно, обіцянка / пропозиція такої вигоди такій особі або за її вимогу іншим особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень.
Суб’єктів корупційних діянь поділили на 4 категорії.
До першої віднесли всіх тих осіб, які уповноважені на виконання функцій держави (причому сюди потрапили і судді, і посадові особи правоохоронних органів).
Другу категорію склали:
– Посадові особи юридичних осіб публічного права, які отримують зарплату з державного або місцевого бюджету;
– Члени окружних, територіальних і дільничних виборчих комісій (при виконанні ними цих повноважень);
– Керівники громадських організацій, які частково фінансуються за рахунок державного або місцевого бюджету;
– Помічники-консультанти народних депутатів України та інших обираються осіб, які не є державними службовцями, посадовими особами місцевого самоврядування, але одержують зарплату за рахунок держбюджету, бюджету АРК або місцевого бюджету, а також ті, хто працює на громадських засадах (при виконанні ними цих функцій );
– Особи, які надають публічні послуги: аудитори, нотаріуси, оцінювачі, а також експерти, арбітражні керуючі, незалежні посередники, члени трудового арбітражу, третейські судді;
– Посадові особи іноземних держав, а також іноземних третейських суддів;
– Посадові особи міжнародних організацій (працівники міжнародної організації або будь-які інші особи, уповноважені такою організацією діяти від її імені), а також члени міжнародних парламентських асамблей, судді і посадові особи міжнародних судів.
До третьої категорії належать особи, які постійно або тимчасово обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або особи, спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків в юридичних особах приватного права незалежно від організаційно-правової форми згідно із законом. Тобто – керівники і всі інші посадові особи підприємства (заступник директора, головбух, керівник служби персоналу тощо).
Нарешті, четверту категорію становлять усі інші посадові особи юридичних осіб та фізичні особи, які надавали неправомірні вигоди або взяли участь у їх наданні вищевказаним особам.
Характеризуючи цей Закон у цілому, слід сказати, що він може позначитися, у першу чергу, не на депутатах і високопоставлених чиновників, а на особах, які наділені незначною державною або делегованою державою владою, а також іншою посадовою владою. Тобто на дрібних чиновниках, суддях і співробітниках силових структур, посадових особах держустанов, нотаріусах, аудиторах, оцінювачах, посадових особах юросіб приватного права.
Джерело: news.ligazakon.ua
