2 повідомлення / 0 нових
Останнє повідомлення
Гнатюк
11 червня, 2011 - 17:45
Коли приймаєш особу на роботу, чи є якісь обмеження чи заборона? Дякую
Ольга Харечко
Зображення користувача Ольга Харечко.
Головний редактор журналу «Довідник кадровика»/«Справочник кадровика», голова ВАК, експерт порталу «КАДРОВИК-онлайн»
14 червня, 2011 - 10:51
При прийнятті на роботу заборонено: – вимагання від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, відомості про реєстрацію та документи, подання яких не передбачене законодавством (ст. 25 КЗпП); – обмеження права чи встановлювати прямі або непрямі переваги залежно від статі, походження, соціального і майнового стану, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у профспілках, роду і характеру занять, місця проживання не допускається (ч. 2 ст. 22 КЗпП); – заборона брати участь у профспілковій діяльності, створювати профорганізації тощо. Це, між іншим, тягне за собою і кримінальну відповідальність (ст. 170 Кримінального кодексу України); – приймати на роботу громадянина, якщо за медичним висновком запропонована робота протипоказана йому за станом здоров’я (ч. 6 ст. 24 КЗпП); – доручати неповнолітнім роботу або приймати їх на посади із шкідливими умовами праці; – заміна випробування строковим трудовим договором, це є грубим порушенням вимог ст. 26, 27 і 28 КЗпП і ст. 23 і 39-1 КЗпП; – прийняття сумісниками керівників державних підприємств, їх заступників, керівників структурних підрозділів та їх заступників (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності) (постанова КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 р. N 245), а також державних службовців ( ЗаконУкраїни «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII). Говорячи про обмеження при прийнятті, варто згадати про: – вік (наприклад, для неповнолітніх, державних службовців); – наявність спорідненості (як це встановлено на підприємствах державної форми власності (ч. 2 ст. 25-1 КЗпП), у державних установах (ст. 12 ЗаконуУкраїни «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року N 3723-XII, постанова КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 р. N 245 постанова КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 р. N 245), та на деяких недержавних підприємствах (ч. 1 ст. 25-1 КЗпП)); – обмеження на роботу за сумісництвом для працівників державних підприємств (можуть запроваджуватися керівниками держпідприємств разом із виборними органами профспілок тільки щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, додаткова робота яких може призвести до наслідків, що негативно позначаються на стані їхнього здоров’я та безпеці виробництва (постанова КМУ «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 р. N 245)), а також для неповнолітніх і вагітних жінок. Згідно зі ст. 3 КЗпП дотримання трудового законодавства є обов’язковим для підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.