В Україні з’явилися “хороші” і “погані” професії. Про це у свіжому Forbes України пише Олена Нізалова, старший науковий співробітник Київського економічного інституту при Київській школі економіки. Вона спирається у своїх висновках на опитування українських підприємств, які проводить Міжнародна організація праці.
Залежно від рівня оплати, всі опитані компанії розділені на чотири групи (від 1 до 4 по наростаючій). Розрив у зарплатах між крайніми групами зріс до чотириразового співвідношення.
“Одна з причин — технічний прогрес: трудові зусилля висококваліфікованих співробітників дають більш високу віддачу, ніж раніше”, — пише Нізалова.
При цьому ризик шкоди для здоров’я на виробництві однаковий для всіх груп підприємств. Від рівня оплати також мало залежить і тривалість робочого дня (лише на 10% часу більше працюють ті, хто отримує вчетверо більшу зарплату).
Є й інші негативи від роботи за меншу плату. “Імовірність затримки заробітної плати тут на 90% вище, а надання житла — на 80% нижче, ніж на підприємствах четвертої групи”, — повідомляє економіст.
Виходить, що високооплачувані фахівці знаходяться в куди більш сприятливому становищі з точки зору загибелі, травматизму, графіка роботи і додаткових переваг.
“У найбільш низькооплачуваних працівників просто немає вибору — їм доводиться погоджуватися на більш важку роботу навіть заради невеликого збільшення зарплати. У більш високооплачуваних працівників такий вибір є: вони можуть віддати перевагу роботі з трохи меншою зарплатою, зате більш зручним графіком та соцпакетом”, — підсумовує Олена Нізалова.
Згладити нерівність, на її думку, могло б поліпшення ділового клімату — це призвело б до появи нових робочих місць і більшої конкуренції на ринку праці. Інша складова успіху — інвестиції в людський капітал: у низькооплачуваних працівників та їхніх дітей повинен з’явитися доступ до якісної освіти та охорони здоров’я.
За матеріалами: Левый Берег
