ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 910/5464/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І. В. — головуючий, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.,
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику
учасників справи касаційну скаргу Херсонського міського центру зайнятості на
рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 (суддя Шкурдова Л. М.) та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 (головуючий:
Разіна Т. І., судді: Тищенко О. В., Яковлєв М. Л.)
за позовом Херсонського міського центру зайнятості
до Національного банку України,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на
стороні відповідача — ОСОБА_4,
про стягнення 66 733,61 грн.
Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.
ВСТАНОВИВ:
04.04.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Херсонського
міського центру зайнятості до Національного банку України про стягнення 66 733,61
грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок поновлення ОСОБА_4 на роботі на
виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 25.12.2015
року у справі № 821/3466/15-а, позивач набув право на стягнення з відповідача як
роботодавця застрахованої особи страхових коштів, виплачених раніше на користь
такої особи (ОСОБА_4), у розмірі 66 733,61 грн., як допомога по безробіттю за період
з 25.10.2015 року по 27.10.2016 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 позов у справі
№ 910/5464/17 було задоволено частково, стягнуто з Національного банку України на
користь Херсонського міського центру зайнятості 17780,64 грн. суми основного
боргу, а також судовий збір в розмірі 1600,00 грн., в задоволенні іншої частині
позову — відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 вказане
рішення залишено без змін.
Рішення судів мотивовані тим, що відповідно до п. 4 ст. 35 Закону України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у разі
поновлення особи на роботі за рішенням суду сума виплаченого забезпечення та
вартість наданих безробітному соціальних послуг утримуються із роботодавця, а
тому, оскільки відповідач у справі є роботодавцем третьої особи, яку за рішенням
адміністративного суду поновлено на роботі, а тому позивач має право на
відшкодування на його користь грошових коштів в розмірі 17 780,64 грн. за період з
25.10.2015 року по 31.01.2016 року.
Херсонським міським центром зайнятості подано касаційну скаргу на рішення на
рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.17 та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 26.09.2017 до Вищого господарського суду
України.
У касаційній скарзі Херсонський міський центр зайнятості просить скасувати
постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 та
рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.17 у справі № 910/5464/17 в
частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Національного Банку
України коштів, отриманих гр. ОСОБА_4, як допомога по безробіттю за період з
01.02.2016 по 18.10.2016 в сумі 48952,97 грн. та ухвалити нове рішення, яким позов
задовольнити повністю в сумі 66733,61 грн.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.11.2017 касаційну скаргу
Херсонського міського центру зайнятості на рішення Господарського суду міста
Києва від 22.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду
від 26.09.2017 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.12.2017.
На підставі пункту 5 статті 31 , підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень
Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від
03.10.2017 № 2147-VІІІ ) за розпорядженням керівника апарату Вищого
господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі
справою № 910/5464/17 передано до Касаційного господарського суду.
23.01.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі
Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2018
року у справі № 910/5464/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І. В.
(головуючий суддя), судді: Мачульський Г. М., Краснов Є. В.
Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України
перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах,
ціна позову в яких не перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для
працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які
не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.
За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу
України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за
наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення
учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
31.03.2018 Верховний Суд постановив ухвалу про прийняття касаційної скарги до
провадження, розгляд скарги здійснити у порядку письмового провадження без
виклику та повідомлення учасників справи.
Скаржник (Херсонський міський центр зайнятості, позивач) мотивує свою касаційну
скаргу тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 та постанова
Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 910/5464/17
прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суди
не надали правової оцінки всім обставинам справи.
Позивач зазначає, що Національним Банком України видано наказ від 01.02.2016
№ 577-к на підставі постанови Херсонського окружного адміністративного суду від
25.12.2015 року у справі № 821/3466/15-а, тобто постанову не було виконано негайно,
як передбачено законом.
Також скаржник звертає увагу, що в наказі № 577-к про поновлення на роботі
відсутній підпис гр. ОСОБА_4 щодо її ознайомлення з цим наказом та в матеріалах
справи відсутні докази, що свідчать про направлення Національним Банком України
гр. ОСОБА_4 саме наказу про її поновлення (опис вкладення в поштовий конверт в
матеріалах справи відсутній). Окрім того, наказ від 01.02.2016 № 577-к про
поновлення на роботі ОСОБА_4, згідно повідомлення про вручення поштового
відправлення направлено Управлінням Національного Банку в Херсонській області
гр. ОСОБА_4 09.02.2016.
Посилаючись на ч. 2 ст. 36 , ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття» , п.37 Порядку реєстрації,
перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 198 ,
скаржник зазначає, що підставою для припинення реєстрації у зв’язку з поновленням
на роботі за рішенням суду є його фактичне виконання, а саме наказ роботодавця про
поновлення на роботі, з яким обов’язково ознайомлюється особа, яку поновлюють.
Тобто, саме рішення суду відповідно до якого особу поновлено на роботі, не
відносить останню до зайнятого населення.
Таким чином, в даному випадку відповідно до вимог ст. 36 Закону України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття» відомостями про обставини, що впливають на умови виплати їм
забезпечення та надання соціальних послуг є належні докази фактичного виконання
рішення суду (відновлення працівника на роботі в колишній посаді, видання наказу
роботодавця про поновлення на роботі, з яким обов’язково ознайомлюється особа,
яку поновлюють, скасування запису в трудовій книжці про незаконне звільнення,
виплата заробітної плати за відпрацьований час).
Отже, на думку скаржника невірне тлумачення ст. ст. 35 , 36 Закону України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття» призвело до прийняття оскаржуваних рішень.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог до суду надано постанову Херсонського
окружного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі № 821/1678/16 та ухвалу
Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2017 по справі
№ 821/1678/16, якою постанову суду першої інстанції залишено без змін, відповідно
до яких позов гр. ОСОБА_4 до Національного Банку України про стягнення
середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.12.2015 по 24.09.2016 включно,
задоволено. Суд вважає підставою для виплати незаконно звільненому працівнику
середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом
виконання рішення про поновлення на роботі у зв’язку з чим суд, з
урахуванням статті 235 Кодексу Законів про працю України , присудив стягнути з
Національного Банку України на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час
вимушеного прогулу з 26.12.2015 по 24.09.2016 включно. Доводи Національного
Банку України стосовно того, що гр. ОСОБА_4 вже виплачено середній заробіток за
час вимушеного прогулу, суд визнав безпідставними, оскільки предмет позовних
вимог по справі № 821/1678/16 є стягнення з Національного Банку України
середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв’язку з несвоєчасним
виконанням відповідачем постанови суду в частині поновлення гр. ОСОБА_4 на
роботі, яка підлягає негайному виконанню. Отже, суд, задовольняючи вимоги гр.
ОСОБА_4 встановив, що Національним Банком України — відповідачем допущена
затримка виконання рішення суду від 25.12.2015 щодо поновлення її на роботі, що
стало причиною вимушеного прогулу з 26.12.2015 по 24.09.2016.
Третя особа надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу
задовольнити.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу
залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у
складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на
підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями
норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового
рішення вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 300 Господарського процесуального кодексу України :
«1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в
межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково
перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були
предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді
касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду
справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою
підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм
матеріального права.»
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи
скаржника, пов’язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними
або встановленням по новому обставин справи.
Суди першої та апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі,
встановили, що наказом управління Національного банку України в Херсонській
області від 24.09.2015 року № 188-к ОСОБА_4 було звільнено з роботи.
01.10.2015 наказом Херсонського міського центру зайнятості від 06.10.2015
№ НТ151006 на підставі особистої заяви ОСОБА_4 присвоєно статус безробітного та
розпочато виплату по безробіттю починаючи з 25.10.2015.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 у справі
№ 821/3466/15-а частково задоволено позов ОСОБА_4 до Національного банку, а
саме: скасовано наказ Управління Національного банку України в Херсонській
області від 24.09.2015 р. № 188-к «Про звільнення ОСОБА_4.»; поновлено ОСОБА_4
на посаді головного економіста відділу з економічної роботи та грошово-кредитних
відносин Управління Національного банку України в Херсонській області з
25.09.2015р.; стягнуто з Національного банку України на користь ОСОБА_4 середній
заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 22 959,36 грн.
Наказом Національного банку України від 01.02.2016 № 577-к, на виконання
постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 у справі
№ 821/3466/15-а, ОСОБА_4 було поновлено на роботі.
Наказом від 19.10.2016 № НТ161019 позивачем було прийнято рішення про
припинення виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_4 та наказом від 29.12.2016
№ НТ161229 прийнято рішення про припинення реєстрації безробітної з 01.10.2015 у
зв’язку з поновленням на роботі за рішенням суду.
Наказом від 29.12.2016 № НТ161229 відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»
Херсонським міським центром зайнятості було прийняте рішення про повернення
коштів за рахунок роботодавця, а саме, Національного банку України, отриманих
ОСОБА_4 як допомога по безробіттю за період з 25.10.2015р. по 18.10.2016 в розмірі
66 733,61 грн.
03.01.2017 Херсонський міський центр зайнятості звернувся до відповідача з листом-
претензією № 06-24/3 про повернення коштів.
В свою чергу, відповідач листом від 19.01.2017р. № 17-0008/4309 відмовив позивачу у
поверненні коштів.
Вказане й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Суд апеляційної інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі, дійшов
висновку про те, що відповідно до п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації
безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 20.03.2013р. № 198 , Центр зайнятості припиняє
реєстрацію з дня поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням
суду, що набрало законної сили.
Згідно ст. 235 Кодексу законів про працю України , у разі звільнення без законної
підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути
поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Поновлення
на роботі це — відновлення працівника на колишній роботі і в колишній посаді у разі
його незаконного звільнення.
Питання, пов’язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до
рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться
зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про
порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства
праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту
населення від 29.07.1993 № 58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений
відповідно до наказу, визнаного судом незаконним.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, а також не заперечувалось
сторонами у справі, що постановою Херсонського окружного адміністративного суду
від 25.12.2015 у справі № 821/3466/15-а частково задоволено позов ОСОБА_4 до
Національного банку, а саме: скасовано наказ Управління Національного банку
України в Херсонській області від 24.09.2015 № 188-к «Про звільнення ОСОБА_4.»;
поновлено ОСОБА_4 на посаді головного економіста відділу з економічної роботи та
грошово-кредитних відносин Управління Національного банку України в
Херсонській області з 25.09.2015р.; стягнуто з Національного банку України на
користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 22 959,36
гривень.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства
України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби
виконуються негайно.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції та судовою
колегією апеляційної інстанції, Наказом Національного банку України від 01.02.2016
№ 577-к, на виконання постанови Херсонського окружного адміністративного суду
від 25.12.2015 у справі № 821/3466/15-а, ОСОБА_4 було поновлено на роботі.
Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в
установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про
обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних
послуг.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень третьої особи ОСОБА_4 нею не було
повідомлено позивача про поновлення її на роботі згідно з постановою Херсонського
окружного адміністративного суду від 25.12.2015 у справі № 821/3466/15-а, що
свідчить про недотримання ОСОБА_4 вимог ст. 36 Закону України «Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» .
Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що в матеріалах справи містяться
докази направлення ОСОБА_4 копії наказу Національного банку України від
01.02.2016р. № 577-к про поновлення її на роботі, а саме рекомендоване
повідомлення про вручення поштового відправлення та електронне повідомлення від
15.03.2016 про повернення наказу Національного банку України від 01.02.2016р.
№ 577-к про поновлення на роботі за закінченням терміну зберігання.
Отже, враховуючи те, що наказ Національного банку України від 01.02.2016р. № 577-
к направлявся для ознайомлення ОСОБА_4 та остання була присутня в судовому
засіданні під час розгляду Херсонським окружним адміністративним судом справи
№ 821/3466/15-а про поновлення її на роботі та скасування зазначеного наказу,
колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що місцевим господарським
судом правомірно було відхилено посилання ОСОБА_4 (третьої особи) на те, що їй не
було відомо про поновлення її на роботі згідно постанови Херсонського окружного
адміністративного суду від 25.12.2015 у справі № 821/3466/15-а, у зв’язку з їх
необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримується сума виплаченого
забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення
його на роботі за рішенням суду.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у
разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Місцевим господарським судом встановлено, що в зв’язку з неповідомленням
ОСОБА_4 про поновлення її на роботі з 01.02.2016 позивачем здійснювалась виплата
допомоги ОСОБА_4 по 18.10.2016 року.
З огляду на те, що за змістом п.2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по
безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду,
враховуючи те, що з 01.02.2016 року ОСОБА_4 було поновлено на роботі, виплата
допомоги по безробіттю ОСОБА_4 мала б здійснюватися до 01.02.2016 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та
вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного
невиконання нею своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи
відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають
на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що позивач
не має права вимагати відшкодування з відповідача коштів по виплаті допомоги по
безробіттю ОСОБА_4 за період після її поновлення на роботі.
Враховуючи зазначене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду
дійшла висновку, що місцевий господарський суд, належним чином дослідивши
обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам,
дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 17
780,64 грн. за період з 25.10.2015 року по 31.01.2016 року.
Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів
касаційного суду доходить наступних висновків.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття» :
«Виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі:
2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.»
Згідно з п.37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб,
які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
20.03.2013р. № 198 , Центр зайнятості припиняє реєстрацію з дня
поновлення зареєстрованого безробітного на роботі за рішенням суду, що набрало
законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» , чинного на
момент прийняття відповідачем наказу про поновлення ОСОБА_4:
«Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного
працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня
видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи,
організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою —
підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення
працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення
виконавчого провадження.»
Таким чином, вищевказаними нормами припинення реєстрації, а з ними і припинення
виплати допомоги по безробіттю, прямо пов’язані з днем поновлення зареєстрованого
безробітного на роботі за рішенням суду, який, в свою чергу, пов’язаний з днем
видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства.
З урахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що
питання, пов’язане з фактом поновлення на роботі, вирішується відповідно до
рішення суду: видається наказ про поновлення працівника на роботі та вносяться
зміни до трудової книжки працівника відповідно до пункту 2.10 Інструкції про
порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства
праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту
населення від 29.07.1993 № 58, зокрема, визнається недійсним запис, зроблений
відповідно до наказу, визнаного судом незаконним.
Судами попередніх інстанцій на підставі власної оцінки доказів встановлено, що в
матеріалах справи містяться докази направлення ОСОБА_4 копії наказу
Національного банку України від 01.02.2016р. № 577-к про поновлення її на роботі, а
саме рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення та
електронне повідомлення від 15.03.2016 про повернення наказу Національного банку
України від 01.02.2016р. № 577-к про поновлення на роботі за закінченням терміну
зберігання.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття» :
«Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні,
зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови
виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.»
Як зазначено судами попередніх інстанцій, згідно матеріалів справи та пояснень
третьої особи ОСОБА_4 нею не було повідомлено позивача про поновлення її на
роботі згідно з постановою Херсонського окружного адміністративного суду від
25.12.2015 у справі № 821/3466/15-а, що свідчить про недотримання ОСОБА_4 вимог
ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття» .
Проте, враховуючи те, що наказ Національного банку України від 01.02.2016р.
№ 577-к направлявся для ознайомлення ОСОБА_4 та остання була присутня в
судовому засіданні під час розгляду Херсонським окружним адміністративним судом
справи № 821/3466/15-а про поновлення її на роботі та скасування зазначеного
наказу, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що місцевим
господарським судом було правомірно відхилено посилання ОСОБА_4 (третьої
особи) на те, що їй не було відомо про поновлення її на роботі згідно постанови
Херсонського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 у справі
№ 821/3466/15-а, у зв’язку з їх необґрунтованістю.
На підставі викладеного, судами попередніх інстанцій було встановлено, що саме у
зв’язку з неповідомленням ОСОБА_4 про поновлення її на роботі з 01.02.2016
позивачем здійснювалась виплата допомоги ОСОБА_4 по 18.10.2016 року, а тому
останні прийшли обґрунтованого висновку, що позивач не має права вимагати
відшкодування з відповідача коштів по виплаті допомоги по безробіттю ОСОБА_4 за
період після її поновлення на роботі.
Відповідно до наведеної ст. 300 Господарського процесуального кодексу
України саме перевірка і переоцінка доказів та встановлення по новому фактичних
обставин справи не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 308 Господарського процесуального кодексу України :
«Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а
скаргу без задоволення.»
Згідно з ч. 1 ст. 309 Господарського процесуального кодексу України :
«1. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові
рішення — без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм
матеріального і процесуального права.»
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити
касаційну скаргу Херсонського міського центру зайнятості без задоволення, а судові
рішення першої та апеляційної інстанцій — без змін, як такі що ухвалені з
правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
У зв’язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі
раніше ухвалені судові рішення, суд покладає на Херсонський міський центр
зайнятості витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300 , 301 , 308 , 309 , 314 , 315 , 317 ГПК України , Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Херсонського міського центру зайнятості на рішення
Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 та постанову Київського
апеляційного господарського суду від26.09.2017 у справі № 910/5464/17 залишити без
задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2017 та постанову Київського
апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі № 910/5464/17 залишити
без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню
не підлягає.
Головуючий: І. Кушнір
Судді: Є. Краснов, Г. Мачульський
Джерело: https://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73128233
