Працівник за погодженням із роботодавцем був відсутній на робочому місці протягом трьох годин. Як правильно оформити роботу працівника в цей день?
Відпустка
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. № 504/96-ВР тривалість відпусток визначається цим Законом, іншими законами та іншими нормативно-правовими актами України і незалежно від режимів та графіків роботи розраховується в календарних днях.
Тобто надання відпусток тривалістю менше ніж один календарний день законодавством не передбачено, отже, надання відпустки (в т. ч. й без збереження зарплати) на декілька годин не допускається.
«Відгули»
Статтею 72 КЗпП передбачено надання працівникам відгулів (день відпочинку) у випадках, коли вони працювали у вихідний день. При цьому немає значення, скільки годин цього дня відпрацював працівник, оскільки відгул надається як компенсація за сам факт роботи у вихідний день.
Відповідно до ст. 107 КЗпП робота у вихідний день має бути оплачена у подвійному розмірі, а її заміна відгулом можлива лише за згодою працівника на підставі наказу про залучення працівника до роботи у вихідний день. В такому наказі в обов’язковому порядку має бути зазначено, що робота у вихідний день компенсуватиметься наданням іншого дня відпочинку. При цьому працівника слід ознайомити з цим наказом під підпис – це буде доказом його згоди на заміну підвищеної оплати праці відгулом.
Строку, протягом якого працівник повинен використати відгул, законодавством не встановлено, тому це питання можна вирішити за угодою між працівником і роботодавцем.
Можливості використання днів відгулів частинами (наприклад, один день відгулу розбити на два дні по чотири години), як і у випадку з відпустками, законодавством не передбачено.
Зауважуємо, що відповідно до ст. 106 КЗпП за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується у подвійному розмірі годинної ставки. В даному випадку компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.
Неповний робочий день
Відповідно до ст. 56 КЗпП за угодою між працівником і власником (або уповноваженим ним органом) може встановлюватися неповний робочий день (тиждень), причому як при прийнятті на роботу, так і згодом.
Оплата праці при неповному робочому дні (тижні) здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.
Законодавство не регламентує, скільки днів або годин допускається встановлювати за неповного робочого часу. Це може бути визначена кількість годин на день або днів на тиждень.
Неповний робочий час можна встановлювати на певний період (визначений строк) або без обмеження строком, про що обов’язково зазначається у наказі. Тобто, неповний робочий час може бути встановлений працівнику як протягом певного періоду, так і одноразово.
Неповний робочий час встановлюється за згодою сторін трудового договору шляхом подання працівником заяви про встановлення неповного робочого часу з оплатою за фактично відпрацьований час на один конкретний день та оформленням роботодавцем відповідного наказу.
У табелі обліку використання робочого часу табельник зазначає фактично відпрацьовані працівником години, а бухгалтерія нараховує зарплату за цей день пропорційно до відпрацьованого часу.
Узагальнюючі висновки:
• законодавством не передбачена можливість надання працівнику відгулів та відпустки строком, меншим за один день;
• відсутність працівника на робочому місці протягом кількох годин може бути оформлена як неповний робочий день, за умови наявності заяви від працівника та наказу роботодавця про встановлення неповного робочого часу.
Олег Дорошенко | консультант, Група компаній «Крестон Геренті» |
____________
Всеукраїнська мережа ЛІГА:ЗАКОН