Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на заході для ЗМІ, який відбувся 14 січня 2020 року, надало для ознайомлення презентацію законопроекту «Про працю» № 2708. Переказувати все, що було озвучено учасниками цього заходу, не має сенсу, оскільки інформація є в інтернеті, а ось зупинитися на прикладах застосування нового законодавства для працівників просто необхідно.
Чинний КЗпП України
Відповідно до статті 23 КЗпП трудові договори можуть укладатися:
1) безстроково, тобто укладається на невизначений строк;
2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Конкретна тривалість строку трудового договору КЗпП не визначена, а це означає, що й зараз роботодавець може укласти з працівником строковий договір на кілька місяців.
Проблематика
На сьогодні існує поняття «тимчасові працівники». Тимчасовими працівниками вважаються працівники, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), — до чотирьох місяців.
Для того щоб застосувати такий вид трудового договору з тимчасовими працівниками, потрібно знайти та вивчити Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24 вересня 1974 року № 311-IX.
Чинний КЗпП України
Законодавство про працю не забороняє студентам на сьогодні працевлаштовуватися. Більше того, в разі працевлаштування особи, яка поєднує роботу з навчання денної форми, таке місце роботи буде вважатися для працівника основним. Проблему з розкладом занять та робочим часом можна вирішити, застосувавши статтю 56 КЗпП, тобто за заявою працівника встановити такому працівникові неповний робочий час і прописати у наказі графік роботи.
Проблематика
Питання працевлаштування студентів більшою мірою для роботодавців є економічним. Як бачимо, на прикладі студент є неповнолітнім, а це означає, що за статтею 51 КЗпП може працювати тільки 36 годин, а за статтею 194 КЗпП заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як і працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.
Чинний КЗпП України
Відповідно до статті 179 КЗпП за бажанням жінки, яка перебуває у відпустці до догляду за дитиною до досягнення трьох років, у період перебування у такій відпустці вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.
Проблематика
Для оформлення роботи вдома треба звернутися знов до старезного документа (постанови Держкомпраці СРСР ВЦРПС «Про затвердження Положення про умови праці надомників» від 29 вересня 1981 року № 275/17-99) та адаптувати його положення під реалії нашого часу.
Чинний КЗпП України
Чинний КЗпП України не містить такого виду трудового договору, як сезонний, проте не містить і заборони укладати кілька трудових договорів з різними роботодавцями.
Проблематика
Для того щоб дізнатися, чи існують для працівника обмеження щодо укладання трудових договорів, потрібно знайти постанову Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 року № 245.
Для отримання необхідних знань для укладання сезонних трудових договорів доведеться вивчити два підзаконних акти: Указ Президії Верховної Вади СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24 вересня 1974 року № 310-IX (який визначає, що сезонними вважаються роботи, які внаслідок природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців), а також постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Списку сезонних робіт і сезонних галузей» від 28 березня 1997 року № 278 (де зазначено, які саме галузі передбачають сезонні роботи).
Рішення проблеми
Чинне законодавство не містить поняття дистанційної роботи, на практиці до цього поняття притягують умови оформлення роботи надомних працівників. Введення такого поняття на законодавчому рівні давно потребують і працівники, і роботодавці.
Рішення проблеми породжує нову проблему
Дійсно, за статтею 44 КЗпП передбачена компенсація тільки при звільненні працівника з підстав, передбачених пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39), з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41. Та й придумувати причину для звільнення або примушувати писати заяву про звільнення «за угодою сторін» за наявності нової підстави для звільнення не буде потрібно. Законодавство про працю тісно пов’язано з іншими галузями права, і варто нагадати, що стаття 172 Кримінального кодексу України містить таку норму як незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів. Неконкретизація підстави для звільнення з ініціативи роботодавця може призвести що численних позовів у судах.
ВИСНОВОК
На прикладах ми розібрали, що і зараз будь-яку ситуацію з працевлаштуванням працівників або їх звільненням можна вирішити застосовуючи чинне законодавство про працю. Для цього потрібно знати, як його ефективне застосовувати, а також знати саме законодавство. Але це не означає, що чинне законодавство не потребує реформування. На практиці дуже багато норм законодавства про працю застосовуються за аналогією, існує дуже багато колізій норм. Ми давно потребуємо нового законодавства про працю, проте дуже хочеться, щоб реформування було ефективним.
У разі реформування законодавства про працю маємо отримати функціональний кодифікований документ, який би, дійсно, скасував купу застарілих нормативно-правових актів, але водночас містив важливі поняття, потрібні для належного оформлення трудових відносин, а не відсилав сторони або до інших нормативно-правових актів, або до теорії права взагалі, а також містив би зрозумілі та конкретизовані норми.
Примітка. Усі нормативно-правові акти, зазначені в статті, є чинними на сьогодні (застосовуються як акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України, відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12 вересня 1991 року № 1545-XII).
Шеф-редактор журналу «КАДРОВИК.UA» Вікторія Ліпчанська
