Проведення перевірок посадовими особами Держпраці України: що має знати роботодавець

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

З метою впорядкування організації та здійснення державного нагляду та контролю органами Державної інспекції України з питань праці (далі — Держпраці) наказом Міністерства соціальної політики України від 2 липня 2012 року № 390 затверджено Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів (далі — Наказ № 390).

Право на проведення перевірок додержання вимог законодавства про працю має бути закріплено у посадовій інструкції та у службовому посвідченні посадової особи Держпраці або її територіального органу.

Посадові особи Держпраці здійснюють планові й позапланові перевірки.

Планові перевірки здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються територіальним органом Держпраці на підставі планів роботи, затверджених колегією Держпраці, до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

До планових перевірок належать:
– перевірки фондів робочих органів виконавчих дирекцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття щодо призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення, які проводяться на підставі плану роботи Міністерства соціальної політики України;
– перевірки підприємств, установ, організацій, назви яких передбачено планом роботи територіального органу Держпраці на підставі критеріїв ризику та за результатами перевірок, проведених у попередньому році (попередніх роках).

Підставами для здійснення позапланових перевірок є:

• – подання суб’єктом господарювання письмової заяви про здійснення перевірки за його бажанням;
• – виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, поданих суб’єктом господарювання;
• – перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про працю, виданих за результатами проведення планових (позапланових) перевірок;
• – звернення фізичних (громадян) та юридичних осіб (Пенсійний фонд України, Центр зайнятості, Головне управління праці та соціального захисту населення, інші органи, які мають право звертатися із пропозиціями про проведення перевірок) про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства про працю. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється лише за наявності згоди Держпраці на її проведення. Наявність доручення на проведення перевірки за зверненням громадянина свідчить про наявність такої згоди;
• – неподання в установлений термін суб’єктом господарювання інформації про виконання приписів;
• – настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, пов’язаного із діяльністю суб’єкта господарювання;
• – вимога прокурора (ст. 8 Закону Укра­їни «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-XII) або іншого державного органу, який має право вимагати вчинення певних дій;
• – розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції (ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року № 586-XIV);
• – лист Служби безпеки України або її органів про залучення до перевірки як спеціалістів посадових осіб Держпраці (ст. 25 Закону України «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 року № 2229-XII);
• – доручення Держпраці України;
• – в інших випадках, визначених законами України.

До плану перевірок територіального органу Держпраці включаються об’єкти контролю залежно від ступеня ризику від про­вадження господарської діяльності у частині додержання вимог законодавства про працю.

Для надання згоди на проведення перевірок за зверненнями до Держпраці електронною поштою або факсом направляється лист із додатком, у якому стисло викладається зміст звернення, зазначається його відповідність Закону України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР, а також назва і місцезнаходження суб’єкта господарювання, що підлягає перевірці.

Під час проведення позапланової перевірки з’ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення перевірки і зазначені у дорученні відповідного органу та направленні на проведення перевірки.

Перевірки проводяться за місцем провадження господарської діяльності суб’єкта господарювання чи його відокремлених підрозділів або у приміщенні Держпраці чи її територіального органу лише у випадках, коли суб’єкт господарювання не має адміністративного приміщення (приватні підприємці) або сам виявив бажання щодо проведення перевірки у приміщенні Держпраці або її територіального органу.

Про проведення планової перевірки суб’єкти господарювання повідомляються письмово не пізніш як за 10 днів до початку її проведення. Повідомлення надсилається рекомендованим листом, телефонограмою, факсом за рахунок коштів органу контролю, передбачених у кошторисі на ці цілі, або вручається керівникові чи уповноваженій особі суб’єкта господарювання під розписку або через канцелярію.

Якщо інспектор вважає, що повідомлення може завдати шкоди ефективності контролю, особливо у разі проведення перевірок з питань оформлення трудових відносин, роботодавець або його представник про інспекційне відвідання не попереджається.

На всі перевірки (планові й позапланові) інспекторові видається направлення, у якому чітко зазначаються питання, що підлягають контролю. Направлення на перевірку підписується керівником (заступником керівника) Держпраці або територіального органу та засвідчується печаткою.
Тривалість планової перевірки не може перевищувати 15 робочих днів, а суб’єктів малого підприємництва — 5 робочих днів.
Тривалість позапланової перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а суб’єктів малого підприємництва — 3 робочих днів.

Перенесення перевірки на інший період можливе у разі:

• – відсутності керівника об’єкта контролю (головного бухгалтера, іншої посадової особи, присутність якої є обов’язковою) з поважних причин, засвідчених відповідним чином (тимчасова непрацездатність, відпустка, відрядження тощо) та про які повідомлено інспектора з наданням підтвердних документів, — до дня їх виходу на роботу;
• – створення посадовими особами об’єкта перевірки перешкод у її проведенні — до дня фактичного допущення інспектора праці до перевірки та надання всіх потрібних документів (копій, витягів);
• – інших об’єктивних причин.

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ДЕРЖАВНОГО ІНСПЕКТОРА ПРАЦІ

Державний інспектор праці має право:

• – ознайомлюватися з потрібними для проведення перевірки документами (оригіналами) та отримувати завірені копії (ксерокопії) документів або витяги з них;
• – доступу на територію, у виробничі та інші приміщення для їх огляду з метою з’ясування питань, безпосередньо пов’язаних із перевіркою;
• – на створення суб’єктом господарювання належних умов для проведення перевірок;
• – одержувати на вимогу (усну або письмову) від посадових осіб роботодавця письмові пояснення, довідки, відомості, інші документальні матеріали з питань, що виникають під час перевірки;
• – видавати посадовим особам суб’єкта господарювання, у т. ч. робочим органам фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування обов’язкові до виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю;
• – складати у випадках, передбачених законом, протоколи про правопорушення, у т. ч. адміністративні, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення;
• – вносити роботодавцям пропозиції про накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства про працю, передавати матеріали про порушення до правоохоронних органів для відповідного реагування у зв’язку із ознаками злочинів;
• – вносити пропозиції про розірвання контрактів з керівником об’єкта контролю, винним у порушеннях законодавства про працю.

Під час проведення перевірок або роз’я­снювальної роботиінспектор немає права:

• – витребовувати документи, не пов’я­зані з питаннями, що не належать до його компетенції (господарські договори, технологічні карти, вартість основних фондів тощо);
• – здійснювати будь-які фінансові або бухгалтерські розрахунки, пов’язані з установленням сум недонарахованої заробітної плати, інших виплат, сум заборгованості, тривалості робочого часу, часу відпочинку тощо;
• – надавати експертні висновки стосовно розрахунків, проведених працівниками суб’єкта господарювання або іншими особами;
• – одержувати від суб’єкта господарювання будь-яку інформацію або документи з метою передання їх іншим особам або органам;
• – вимагати поновлення прав конкретних працівників, скасування дії наказів чи розпоряджень суб’єкта господарювання;
• – розголошувати інформацію про юридичну або фізичну особу, яка стала відомою в ході проведення перевірки, без наявності на це письмової згоди зазначених осіб. Перелік осіб, які мають право доступу до матеріалів перевірок, визначається наказом керівника територіального органу Держпраці.

Під час проведення перевірки інспектор зобов’язаний:

• – повно, об’єктивно та неупереджено здійснювати державний нагляд (контроль) у межах повноважень, передбачених законом;
• – дотримуватися ділової етики у взаємовідносинах із суб’єктами господарювання;
• – не втручатися і не перешкоджати здійсненню господарської діяльності під час проведення заходів державного нагляду (контролю), якщо це не загрожує життю та здоров’ю людей, не спричиняє небезпеки виникнення техногенних ситуацій і пожеж;
• – ознайомити керівника суб’єкта господарювання або його заступника чи уповноважену ним особу з результатами державного нагляду (контролю) у строки, передбачені законом;
• – надавати суб’єкту господарювання консультаційну допомогу щодо здійснення державного нагляду (контролю).

ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

Суб’єкт господарювання має право:

• – вимагати від інспектора додержання вимог законодавства;
• – перевіряти наявність в інспектора службового посвідчення і одержувати копії посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу;
• – не допускати інспектора до здійснення перевірки, якщо:
  • — перевірка здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності проведення заходів державного нагляду (контролю), передбачених законом;
  • — інспектор не надав копій зазначених вище документів;
• – бути присутнім під час здійснення перевірки;
• – вимагати нерозголошення інформації, що є комерційною таємницею суб’єкта господарювання;
• – одержувати акти перевірки та ознайомлюватися з ними;
• – надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до акта;
• – оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні дії інспектора.

Суб’єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов’язаний:

• – допускати інспектора до здійснення перевірки за умови дотримання порядку її проведення, передбаченого законом;
• – виконувати вимоги інспектора щодо усунення виявлених порушень норм законодавства;
• – надавати документи, зразки продукції, пояснення, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону;
• – одержувати примірник припису або акта за результатами проведеної планової або позапланової перевірки.

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРКИ

Для здійснення планової або позапланової перевірки орган Держпраці видає наказ, який має містити найменування суб’єкта господарювання, який підлягає перевірці, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення перевірки, яке підписується керівником або заступником керівника Держпраці чи її територіального органу (із зазначенням прізвища, імені та по батькові) і засвідчується відбитком печатки.

Направлення на перевірку надається на підставі затвердженого плану із посиланням на наказ, яким затверджено цей план.

Інспектор праці розпочинає проведення перевірки із повідомлення керівництва суб’єкта господарювання про початок її проведення. Інспектор може попередньо відвідати об’єкт контролю для встановлення певних фактів (наприклад, виконання роботи певними особами, тривалість роботи об’єкта перевірки, дати початку й закінчення робочого часу тощо) та отримання письмових (усних) пояснень працівників та осіб, присутніх на суб’єкті господарювання, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують певну трудову функцію, без проведення документальної перевірки.

Інспектор праці має пред’явити керівникові суб’єкта господарювання (фізичній особі — підприємцю) або іншій уповноваженій особі службовепосвідчення встановленого зразка та направлення на перевірку, зареєструватись у журналі обліку перевірок (у разі його наявності), повідомити (усно або письмово) перелік потрібних для перевірки документів.

Під час планової перевірки вивчаються всі питання, передбачені актом перевірки. Для позапланової перевірки перелік питань визначається безпосередньо інспектором (або його керівником) залежно від підстави або теми перевірки і зазначається у направленні на перевірку. У разі потреби інспектор праці ознайомлює керівника (посадову особу) суб’єкта господарювання з повноваженнями Держпраці та порядком проведення перевірки.

Недопуск інспектора до проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення або ненадання потрібних для здійснення перевірки документів (у разі відсутності документального підтвердження неможливості надати зазначені документи), а також їх копій та витягів розцінюється як створення перешкод діяльності інспектора праці, відповідальність за які передбачено статтею 1886 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП). За наявності даних про особу, яка скоїла таке порушення (паспортні дані, ідентифікаційний номер платника податків), інспектор праці має право притягнути її до адміністративної відповідальності у порядку, передбаченому цим Кодексом.

У разі ненадання потрібних для проведення перевірки документів інспектор може внести посадовій особі суб’єкта господарювання письмову вимогу про їх надання у визначені строки.

ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ПЕРЕВІРКИ

Що має міститися в акті перевірки

За результатами кожної перевірки обов’язково складається акт перевірки за формою, затвердженою Наказом № 390.

Форма акта містить вичерпний перелік питань, які потрібно дослідити в ході перевірки. Кожне запитання передбачає чотири варіанти відповідей: «Так», «Ні», «Не вимагається», «Не перевірялося». У відповідній клітинці робиться позначка «Так», «Ні», «НВ» або «НП». В усіх інших клітинках ставиться прочерк. Залишення пустих клітинок не допускається.

Позначка «Так» ставиться у разі, коли кожне слово питання відповідає встановленим фактам. Якщо хоча б одна обставина не відповідає дійсності — зазначається «Ні», а в розділі «Порушення вимог законодавства» детально описується порушення.
До кожного питання, що підлягало перевірці, долучаються копії (витяги) первинних документів, та/або довідки, та/або пояснення суб’єкта господарювання незалежно від того, який факт вони підтверджують (порушення чи додержання вимог законодавства).

ПРИКЛАД
На підприємстві виплата заробітної плати провадиться два рази на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, але надванадцятий день після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У такому разі у пункті 5.6.1 акта у відповідній клітинці ставитьсяпозначка «Ні». У розділі «Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки» детально, із прикладами, описується суть порушення.

У яких випадках і про що оформляється припис

У разі виявлення порушень вимог законодавства про працю посадовій особі суб’єкта господарювання, яка за своїми функціональними обов’язками уповноважена та зобов’язана усунути порушення, вноситься припис про усунення порушень, які існують на дату перевірки. Якщо порушення має одноразовий характер, не є таким, що все ще триває, або його усунено, припис може не вноситися за умови подання керівникові пропозицій про вжиття заходів щодо недопущення в подальшому аналогічних порушень.

У кожному пункті припису зазначається вимога про забезпечення додержання вимог однієї конкретної законодавчої норми, виконання якої вимагається з посиланням на статтю (частину, пункт) закону, постанови, указу, розпорядження тощо, та стислий зміст. У приписі не можна вимагати поновлення прав працівників, у т. ч. у разі проведення перевірки за їх зверненням.

Також у приписі встановлюється термін подання інформації про його виконання (заходи, вжиті для його виконання) із наданням завірених копій підтвердних документів.

Термін виконання припису становить, як правило, один місяць. За окремими пунктами припису може встановлюватись інший термін виконання, але не більше трьох місяців і не менше 10 робочих днів.

Припис складається у двох примірниках: один залишається у посадової особи суб’єкта господарювання, другий — в інспектора праці для забезпечення контролю за його виконанням.

Після оформлення акта перевірки та припису інспектор праці аналізує виявлені порушення та приймає рішення щодо направлення матеріалів перевірки до правоохоронних органів, складення протоколів про адміністративне правопорушення, внесення пропозиції про притягнення до дисциплінарної відповідальності винних посадових осіб.

У разі направлення матеріалів перевірки до правоохоронних органів до супровідного листа, підписаного керівником органу Держпраці або його заступниками, в якому викладається суть виявлених порушень та зазначається винна посадова особа, долучаються завірений особисто державним інспектором праці витяг із акта перевірки та копії документів, що підтверджують факти порушень.

Якщо за результатами перевірки в діях посадових осіб вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, інспектор праці складає протокол про адміністративне правопорушення стосовно посадової особи, яка своїми діями або бездіяльністю вчинила це правопорушення.

ОЗНАЙОМЛЕННЯ З РЕЗУЛЬТАТАМИ ПЕРЕВІРКИ

Після оформлення всіх документів інспектор праці зобов’язаний ознайомити з актом перевірки керівника та, у разі потреби, інших посадових осіб суб’єкта господарювання, яким уносяться приписи та/або стосовно яких складаються протоколи про адміністративні правопорушення. У разі наявності заперечень (пояснень, коментарів, додатків) з боку керівника або посадових осіб з питань, викладених в акті, разом із підтвердними документами (або завіреними копіями) вони долучаються до акта перевірки та є його невід’ємною частиною.

Один примірник акта із підписами інспектора праці, посадових осіб та печаткою суб’єкта господарювання (із зазначенням назви суб’єкта господарювання) залиша­ється в інспектора, другий — у керівника суб’єкта господарювання.

Якщо керівник або інша посадова особа відмовляється поставити підпис про ознайомлення з актом перевірки та/або одержати свій примірник акта, а також у разі їх відсутності на території суб’єкта господарювання один примірник акта може бути направлено рекомендованим листом з повідомленням або залишено в канцелярії суб’єкта господарювання для ознайомлення.

Якщо керівник наполягає надати йому додатковий час для ознайомлення і вивчення акта, інспектор праці, як виняток, може залишити один примірник акта під особистий підпис керівника, зробивши позначку «Одержав для ознайомлення» і зазначивши дату одержання, для ознайомлення на строк, що не перевищує 3 робочих днів.

У разі неодержання примірника акта із підписами після закінчення терміну, встановленого для ознайомлення, інспектор праці на другому примірнику акта зазначає: «Особа така–то (вказується прізвище, ім’я, по батькові) з актом ознайомлена, один примірник одержала, від підписупро ознайомлення відмовилася».

Одночасно із ознайомленням з актом перевірки вносяться приписи про усунення порушень під особистий підпис суб’єкта перевірки.
Порядок вручення примірника припису посадовій особі суб’єкта перевірки аналогічний порядку вручення примірника акта. Відлік строку виконання припису починається з наступного дня після дня фактичного одержання припису посадовою особою.

Протоколпроадміністративнеправопорушення складається відповідно до вимог КУпАП у двох примірниках. Один примірник протоколу залишається в інспектора праці, другий — у посадової особи суб’єкта господарювання.

ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРКИ ВИКОНАННЯ ПРИПИСУ

Якщо після закінчення строку, зазначеного у приписі для усунення порушень вимог законодавства про працю, інформацію про виконання припису не надано або надано неповну (така, що не переконала інспектора праці у виконанні всіх пунктів припису, або без копій підтвердних документів), інспектор має право провести перевірку виконання припису, яка є позаплановою. Під час проведення цієї перевірки розглядаються питання, які були предметом припису. У разі наявності додаткових підстав (звернення громадян, доручення відповідного органу тощо) можуть розглядатися й інші питання, передбачені цими підставами та зазначені у направленні.

За результатами перевірки виконання припису складається акт перевірки, у якому зазначається стан виконання кожного пункту припису окремо, а також додаткові факти, установлені в ході перевірки.

У разі невиконання хоча б одного пункту припису розглядається питання про при­тягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності згідно зі стат­тею 1886 КУпАП.

Якщо невиконання припису пов’язане із діями, що містять ознаки злочину, матеріали перевірки направляються до правоохоронних органів для відповідного реагування.

У разі якщо порушення законодавства про працю стало наслідком неналежного виконання працівником суб’єкта господарювання своїх службових обов’язків, інспектор праці розглядає наявність підстав для направлення керівникові (вищому органу) подання про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності.

Після закінчення перевірки (ознайомлення з матеріалами перевірки) інспектор зобов’язаний роз’яснити працівникам суб’єкта господарювання за погодженням із керівником суб’єкта господарювання (кількість та склад працівників визначається керівником суб’єкта господарювання) вимоги законодавства про працю в частині виявлених порушень. Про проведення такого заходу інспекторові надається окрема довідка або робиться відмітка в акті посадовою особою суб’єкта господарювання у розділі «Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеноїперевірки т аскладеного акта перевірки, що мають місце збоку суб’єкта господарювання».

ПРИТЯГНЕННЯ ПОСАДОВИХ ОСІБ ДО ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 КУпАП органи Держпраці мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 41, статтями 411, 412, 413 та 1881 цього Кодексу.

Відповідно до статті 2301 КУпАП органи Держпраці розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з невиконанням законних вимог посадових осіб Держпраці або створенням перешкод для їх діяльності (ст. 1886 КУпАП).

Від імені органів Держпраці розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право посадові особи Держпраці та її територіальних органів, які мають статус державного інспектора праці.

У протоколі про адміністративне правопорушення, що складається в присутності порушника за встановленою Наказом № 390 формою зазначаються:

• – дата і місце його складання;
• – посада, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
• – відомості про порушника (прізвище, ім’я, по батькові; місце роботи, займана по­сада, дата і місце народження; місце проживання; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби та мають відмітку у паспорті), інші відомості;
• – дата, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення;
• – нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за таке правопорушення;
• – прізвище, ім’я, по батькові та адреса свідків (у разі їх наявності);
• – пояснення порушника;
• – інші відомості, потрібні для вирішення справи.

Посадовій особі суб’єкта господарювання пропонується надати пояснення по суті скоєного правопорушення (про визнання своєї вини щодо допущених порушень трудового законодавства або незгоди з ви­кла­деними у протоколі порушеннями). У разі відмови від надання письмового пояснення у протоколі зазначається: «Особа така–то (прізвище, ім’я, по батькові посадової особи) від надання пояснення по суті порушень, викладених у протоколі, відмовилася». Цей запис скріплюється підписом інспектора праці.

Посадова особа, яка вчинила правопорушення, у присутності інспектора озна­йомлюється із складеним протоколом, їй роз’яснюються права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 268 КУпАП і статтею 63 Конституції України, про що вона ставить підпис у протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала (інспектором), і особою, яка вчинила адміністративне правопорушення. За наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано і цими особами.

Після оформлення і підписання протоколу формується справа про адміністративне правопорушення. Оформлена справа із супровідним листом за підписом керівника Держпраці або її територіального органу чи його заступника за вихідним номером направляється до суду. До справи долучаються завірений належним чином витяг із акта перевірки та копії документів, що підтверджують виявлені порушення. За дорученням керівника супровідний лист може бути підписаний інспектором праці.

У разі розгляду адміністративної справи інспектором праці одноосібно складання протоколу і винесення постанови за ним проводяться одночасно в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно з вимогами КУпАП.

Відповідно до статей 276 і 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення у 15-денний строк з дня одержання посадовою особою Держпраці та її територіального органу, правомочною розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи (акта перевірки, припису тощо).

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право:

• – ознайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;
• – при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження;
• – оскаржити постанову у справі.

Як уже зазначалося, справа про адмі­ністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Справа про адміністративне правопорушення має містити такі матеріали:

• – протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 1886 КУпАП;
• – акт повторної перевірки стану виконання припису інспектора праці, у якому мають бути відображені факти, що свідчать про невиконання законних вимог інспектора за кожним пунктом припису окремо;
• – припис інспектора, внесений за результатами первинної перевірки, який підлягав виконанню в установлений термін;
• – завірений належним чином витяг із акта первинної перевірки, на підставі якого внесено припис;
• – документи, що підтверджують факти невиконання правопорушником законних вимог інспектора;
• – пояснення правопорушника, інших осіб щодо факту невиконання припису.

При розгляді адміністративної справи посадова особа Держпраці чи її територіального органу має керуватися статтями 279 і 280 КУпАП.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, посадова особа Держпраці виносить відповідно до статей 283–285 КУпАП постанову, яка має містити:

• – назву посади особи, яка винесла постанову;
• – дату розгляду справи;
• – відомості про особу, щодо якої розглядається справа;
• – викладення обставин, установлених при розгляді справи;
• – зазначення нормативно-правового акта, який передбачає відповідальність за вказане адміністративне правопорушення;
• – прийняте за справою рішення.

За справою про адміністративне правопорушення посадова особа Держпраці чи її територіального органу може винести одну із такихпостанов:

• – про накладення адміністративного стягнення;
• – про застосування заходів впливу, передбачених статтею 241 КУпАП;
• – про закриття справи.

Постанова підписується посадовою осо­бою Держпраці, яка її винесла, і оголошу­ється негайно після закінчення розгляду справи.
Копія постанови вручається під розписку або висилається (про це робиться відмітка у справі) посадовій особі суб’єкта господарювання протягом 3 днів для сплати штрафу (оригінал залишається в інспектора, який прийняв рішення за справою).

ОСКАРЖЕННЯ ПОСТАНОВИ ПРО АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВОПОРУШЕННЯ

Відповідно до статей 287, 288 і 289 КУпАП постанову може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, — у вищої посадової особи територіального органу Держпраці, а в разі невирішення питання — до керівництва Держпраці або до суду, рішення якого є остаточним. Скаргу на постанову про накладення штрафу може бути подано протягом 10 днів із дня винесення постанови. Скарга подається інспекторові, який виніс постанову і який протягом 3 діб із часу одержання скарги надсилає її разом із справою до відповідного органу, який її розглядає.

Постанову про накладення адміністративного стягнення може бути скасовано або змінено за протестом прокурора керівником відповідного органу, а також, незалежно від наявності протесту прокурора, — керівником вищого органу.

У разі пропущення зазначеного вище строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено посадовою особою інспекції, правомочної розглядати скаргу. Постанову про накладення штрафу може бути опротестовано прокурором.

Протест і скарга на постанову про накладення штрафу розглядаються правомочними посадовими особами інспекції, яка проводила перевірку, в 10-денний строк із дня їх надходження.

Відповідно до статті 293 КУпАП посадова особа Держпраці, її територіального органу при розгляді скарги або протесту на постанову про накладення штрафу перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:

• – залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;
• – скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
• – скасовує постанову і закриває справу;
• – змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативно-правовим актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Копія рішення за скаргою або протестом на постанову за справою про адміністративне правопорушення протягом 3 днів надсилається особі, щодо якої її винесено, або про результати розгляду протесту повідомляється прокуророві.

Скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення тягне за собою повернення суми штрафу.
Повернення суми штрафу здійснюється обласними управліннями Державного казначейства України на підставі висновку інспектора праці про повернення сплаченого адміністративного штрафу у зв’язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення (висновок спочатку подається районному відділенню державного казначейства).

ВИКОНАННЯ ПОСТАНОВИ ПРО НАКЛАДЕННЯ ШТРАФУ

Постанова про накладення штрафу є обов’язковою для виконання особою, щодо якої її винесено, і підлягає виконанню з часу її винесення. При оскарженні або опро­тестуванні постанови вона підлягає виконанню після залишення скарги або протесту без задоволення.

Не підлягає виконанню постанова про накладення штрафу, якщо її не було звернено до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. У разі зупинення виконання постанови у зв’язку з розглядом скарги або протесту перебіг строку давності призупиняється до розгляду скарги або протесту.

Контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення штрафу здійснюється посадовою особою, яка винесла постанову.
Штраф має бути сплачено порушником не пізніш як через 15 днів із дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови — не пізніш як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту беззадоволення (ст. 307 КУпАП).

Для підтвердження факту сплати адміністративного штрафу платники мають надати посадовій особі Держпраці або її територіального органу розрахункові документи (платіжні доручення або корінці прибуткових документів) з відміткою установи банку, підприємства зв’язку про списання коштів з розрахункового рахунку платника або приймання платежів готівкою.

Постанова про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повертається органові (посадовій особі), який її виніс (ст. 310 КУпАП).

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через 2 місяці з дня вчинення правопорушення, а при такому, що триває — не пізніш як через 2 місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді).

При цьому згідно зі статтею 38 КУпАП за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, незважаючи на закінчення двомісячного терміну із дня вчинення правопорушення.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРОК РОБОЧИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧИХ ДИРЕКЦІЙ ФОНДІВ ЗАГАЛЬНООБОВ’ЯЗКОВОГО ДЕРЖАВНОГО СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ЯК СТРАХОВИКІВ

Проведення перевірок робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі — робочі органи фондів), оформлення документів за результатами перевірки, застосування заходів впливу до порушників законодавства, оскарження прийнятих за результатами перевірки рішень здійснюється відповідно до встановленого порядку проведення перевірок додержання вимог законодавства про працю з урахуванням нижченаведених особливостей

1. Планові тематичні перевірки робочих органів фондів проводяться не частіше ніж один раз на рік за планом-графіком, який щороку затверджується Міністерством соціальної політики України за погодженням з Держпраці, Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України та ГоловКРУ.

Планові тематичні перевірки доводяться Держпраці до відома її територіальних органів після затвердження вказаного вище плану-графіку.
При здійсненні планового тематичного заходу перевірці підлягають документи за період з часу проведення останньої планової тематичної перевірки. Якщо така перевірка не проводилася, а також у разі потреби перевіряються документи як за поточний, так і за минулі роки. Програма перевірки визначається Держпраці залежно від її тематики.

Під час проведення позапланового заходу з’ясовуються ті (а також пов’язані з ними) питання, потреба у перевірці яких стала під­ставою для здійснення цього заходу.

2. Перевірки робочих органів фондів здійснюються інспекторами праці за місцезнаходженням робочого органу фонду або в приміщенніДержпраці (її територіальних органів) за пропозицією робочого органу фонду та за умови надання ним усіх потрібних для проведення перевірки документів.

3. Перевірки робочих органів фондів здійснюються безпопередньогоповідомлення, у робочий час цього органу, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку, з відома керівника об’єкта перевірки та в його присутності або у присутності інших уповноважених ним осіб.

4. Тривалість проведення перевірки встановлюється з урахуванням обсягу робіт, які належить виконати під час її проведення.
У разі виявлення під час проведення перевірки робочого органу фонду обставин, які вплинули або можуть вплинути на виплату матеріального забезпечення, страхових виплат і надання соціальних послуг застрахованим особам та виникнення потреби у зверненні до відповідних органів для їх з’ясування або проведення зустрічних перевірок на підприємствах, в установах, організаціях, що унеможливлює подальше проведення перевірки, перевірка призупиняється за рішенням інспектора праці, що її проводить.

Про призупинення проведення планової чи позапланової перевірки інспектор подає доповідну записку керівникові Держпраці (її територіального органу), в якій обов’язково зазначаються причини призупинення перевірки, дата, з якої її призупинено, та умови, за яких перевірку буде продовжено. Про призупинення перевірки повідомляється також керівникові робочого органу фонду.

У разі оскарження рішення посадових осіб Держпраці до суду діють положення частини третьої статті 117 Кодексу адміністративного судочинства України (подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дії оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою призупинити дію рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, що оскаржуються).