З одного боку:
– відповідно до Закону про освіту випускники вузів, які навчалися за рахунок бюджетних коштів, направляються на роботу і зобов’язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому КМУ;
– порядок працевлаштування випускників, підготовлених за держзамовленням, встановлює, що у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, звільнення його з ініціативи адміністрації за порушення трудової дисципліни, звільнення за власним бажанням протягом трьох років такий випускник зобов’язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
З іншого боку:
– конституція забезпечує доступність і безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється (крім військової служби та виконання судових вироків);
– міжнародні трудові конвенції зобов’язують не допускати примусової праці, скасувати обов’язкову працю і не вдаватися до будь-якої його формі як методу мобілізації і використання робочої сили для потреб економічного розвитку;
– відповідно до Закону про вищу освіту основним завданням вузів є здійснення освітньої діяльності, яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів. Цей Закон не містить умов про обов’язковість трирічної відпрацювання та про відшкодування вартості навчання. Не вказаний в Законі і той факт, що вуз зобов’язаний гарантувати випускникові його працевлаштування, в обов’язки навчального закладу входить тільки сприяння працевлаштуванню своїх випускників.
Таким чином, обов’язковість відпрацювання або відшкодування вартості навчання випускником вузу призводить до порушення конституційного права громадян на працю та права на безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.
Через відсутність механізму, який би зобов’язав випускника, підготовленого за держзамовленням, відшкодувати в держбюджет вартість навчання та компенсувати замовникові всі понесені витрати за договором, будь-які матеріальні претензії до нього є неправомірними. Аналогічної думки дотримується також Мін’юст.
У зв’язку з цим автори листа вважають неможливим відшкодування такими випускниками вартості навчання (лист від 21.06.2011 р. № 1/9-481).
