Вознесіння Господнє


У Православній Церкві Вознесіння – одне з дванадцяти головних свят року.

Вознесіння на Небо Ісуса Христа відзначається на 40-й день після Великодня і завжди припадає на четвер.

В основі свята – євангельський переказ про Ісуса Христа і Вознесіння його через 40 днів після смерті на небо.

Як свідчить Священне Писання, після Воскресіння рівно сорок днів Ісус Христос продовжував видимим чином являтися своїм учням, дозволяв відчувати себе, наставляв їх, і розділяв з ними їжу.

На сороковий день Христос вознісся на небо. При цьому Спаситель пообіцяв, що вирушає в Царство Отця Небесного, але незримо перебуватиме на землі до кінця віку.

Ця подія відбулася на Єлеонській горі неподалік Єрусалиму. Свідками вознесіння Христа були апостоли і Богородиця, про що розповідається в Євангеліях від Марка і Луки і в Діяннях Святих Апостолів.

Значення Вознесіння порівняне із значенням Різдва Христового – народившись серед людей, Боголюдина прославила людську природу своєю поблажливістю. Піднявшись же на небо, ще більше прославив її своїм сходженням.

Згідно з Мойсеєвим законом в 40-й день немовлята мали приноситися батьками в храм, до Господа.

У сороковий день після Воскресіння, ніби після свого нового народження, Ісус Христос мав увійти до небесного храму Свого Отця як Спаситель людства.

У народі на свято Вознесіння за звичаєм пекли "драбинки" – символ сходження Христа на небо. Вважається, що цього дня починає колоситися пшениця і перестає співати зозуля. На свято Вознесіння існувала заборона на роботи в полі.

Вознесіння – останній день весни, початок літа.

Більш ніж у 20 країнах світу свято Вознесіння є неробочим.