Президентові України Януковичу В.Ф.
01220, м. Київ, вул. Банкова, 11
Прем’єр-міністру України Азарову М.Я.
01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 12/2
Верховній Раді України Літвину В.М.
01008, м. Київ, вул. М. Грушевського, 5
Голові Державної судової адміністрації України Кирилюку Р.І.
01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5
Голові Верховного Суду України Онопенку В.В.
01024, м. Київ, П.Орлика, 4
Міністру юстиції України Лавриновичу О.В.
01001, м. Київ, вул. Копиленка,6
Міністру праці та соціальної політики України Надразі В.І.
01023, м. Київ, вул. Еспланадна,8/10
Начальнику Головного управління державної служби України Мокренку Т.В.
01034, Київ-34, вул. Прорізна, 15
Начальнику ТУ ДСА Украьни в м. Севастополі Запорожцю С.А.
99011, вул. Балаклавська, 9 м. Севастополь
Голові Всеукраїнської профспілки «Соціальний прогрес» Коліушко І.Б.
м. Київ, вул. Дарвіна,6
Редакція газети «Урядовий кур’єр»
01008, м. Київ, вул. Садова; 1
Редакція газети «Закон і бізнес»
01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2
Редакція журналу «Справочник кадровика»
02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 11,кор.”А”,п/с185
Редакція журналу «Вісник державної служби»
01601, м. Київ, вул. Прорізна, 15
АТЗТ “Українська незалежна ТВ-корпорація”
вул. Дмитрівська, 30, Київ 01054, Україна
“5 канал”
04176, вул. Електриків, 26, м.Киї’в
В умовах політично-правових та соціально-економічних перетворень, що відбуваються останнім часом в українському суспільстві, ми – працівники апаратів місцевих судів України, з відчаєм та з почуттям соціальної несправедливості звертаємось до Вас з метою виправлення катастрофічного становища, яке вже багато років має місце в сфері оплати нашої праці.
В зв’язку з прийняттям Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів», державні службовці місцевих судів мали надію на те, що наші чисельні звернення з питань збільшення заробітних плат та рівня соціального захисту будуть врегульовані.
Ще при підготовці законопроекту, Державною судовою адміністрацією України пропонувалося працівникам судів внести свої пропозиції до нього, що і було зроблено у встановлені терміни, з дотриманням встановленого порядку. Однак, у Законі питанню оплати праці працівників апарату присвячена лише частина перша статті 144, яка містить відсильну норму. Тобто, жодна з пропозицій працівників апаратів судів не була врахована. Нажаль, не внесені зміни до законодавчих актів, що регулюють оплату нашої роботи. Отже, проблеми працівників апаратів судів на даний час не вирішені.
Зміни та доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» внесені відповідно до 46 постанов Кабміну. І тільки єдиною постановою Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2008 року N 34 посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців судів підвищено на 45 відсотків. Оклад державного службовця становить майже 1 мінімальну заробітну плату. В той час як посадові оклади суддів з 1 січня 2011 року поетапно підвищуватимуться до 15 мінімальних заробітних плат.
Згідно ч.2 ст.95 КЗпП України до мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Згідно ч.З ст.96 КЗпП України формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
Відповідно до ст.9 Закону України від 24.03.1995 «Про оплату праці» розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров’я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості. Мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 144 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» розмір заробітної плати працівників апаратів судів, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
Поступове зростання мінімальної заробітної плати та відсутність змін в законодавстві, щодо збільшення діючих окладів з 2008 року, призвело до того, що посадові оклади усіх працівників апарату суду прирівнюються до мінімальної заробітної плати. Посадовий оклад помічника судді місцевого районного суду загальної юрисдикції, який виконує всю підготовчу роботу за кожною заявою (справою), що надійшла до суду та пише проекти судових рішень по ним, отже виконує майже всю роботу судді (крім відправлення правосуддя), складає– на даний момент 907 грн.
Тобто помічник судді, який має вищу юридичну освіту, напружений робочий день, працює із най важливими судовими проектами, в даний час має оклад рівний окладу прибиральниці яка, на відміну від державного службовця, має право на додатковий заробіток, має незрівняне менше навантаження та не має ніякої відповідальності. Наші посадові оклади є найнижчими серед всіх категорій державних службовців. Наприклад, середня заробітна плата у районній адміністрації нашого міста складає 1100 грн. (без врахування податків та інших відрахувань). І питання не стільки в тому, що посадові оклади працівників суду є нижчими за оплату простої некваліфікованої праці, скажімо сторожів чи прибиральниць, а в тому як при невпинному зростанні цін та інфляції утримувати сім’ю за ці кошти чи вижити самому ?!
Статтею 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов’язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Одночасно зазначений закон встановлює ряд обмежень і безліч обов’язків для них, вимагає вищу освіту.
Також, згідно останніх змін до Кримінального кодексу України, працівники апаратів судів можуть бути притягнутими до кримінальної відповідності за порушення правил документообігу який, будучи раніше лише засобом статистики та обліку, на даний час став частиною цивільного та кримінального процесів. Майже кожен працівник суду має доступ до системи документообігу та свої обов’язки щодо роботи із нею, а також і відповідальність за свої помилки, які можуть бути розцінені як порушення законодавства.
Незалежний і об’єктивний суд, про який так часто зараз йде мова, може бути саме таким за чи не найважливішої умови – фінансової незалежності не тільки суддів, а й працівників апарату судів, які виконують важливу роботу без якої неможливе судочинство.
Держава, яка має захищати нас, ставить працівників суду у скрутне матеріальне становище, принижуючи мізерними зарплатами та постійним ігноруванням наших звернень та пропозицій. Це призводить до таких негативних явищ, як тенденція частої зміни кадрів, що не дає можливості досягнення високого професійного рівня працівників. Небажання можновладців звертати увагу на належне фінансове забезпечення працівників апаратів судів на даний час призвело до парадоксальної ситуації, яка склалася в оплаті праці працівників апарату суду: оплата праці не уклінно знижується, а відповідальність за виконанням посадових та службових обов’язків не уклінно зростає!! Порушення цієї рівноваги – нонсенс у світовій практиці!
Розпорядженням Кабміну від 17 листопада 2010 року N 2098-р «Про перерозподіл деяких бюджетних призначень, передбачених Державній судовій адміністрації на 2010 рік» зменшений обсяг видатків споживання за програмою 0501040 «Здійснення правосуддя місцевими судами» на 13,7 тис. гривень (у тому числі оплата праці – 10,1 тис. гривень).
За змістом положень частин другої, третьої статті 22 Основного Закону України конституційні права і свободи гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Частина перша статті 24 Конституції України встановлює принцип, згідно з яким громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Відповідно до статті 142 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» бюджетні призначення на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють суди загальної юрисдикції.
Відповідно до Закону України від 16.12.1993 № 3723-ХИ «Про державну службу» скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.
То чим же завинили працівники місцевих судів, приречені на майже жебрацьке існування? Відповідно до діючого законодавства працівники судів є державними службовцями, а отже не мають права брати участі у страйках. Тому єдиною можливістю розповісти посадовцям про наші проблеми є такі листи-звернення. Сподіваємося, що цього разу наш крик душі почують ті, від кого залежить можливість зробити життя працівників судів кращим, звільнивши нас від фінансової залежності. Адже жити з порожніми кишенями дуже непросто.
Напередодні прийняття Закону України «Про державний бюджет» на 2011 рік, ми вважаємо за необхідне звернутись до посадовців усіх рангів із цим листом-зверненням з метою захисту своїх інтересів, які до цього відверто ігнорувалися.
Враховуючи вищенаведене, переконливо просимо не відправляти наше звернення «за підвідомчістю» в нижчестоящі органи, а кожному з Вас особисто вжити заходів для виправлення такої ганебної ситуації на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Сподіваємося, що наше звернення буде розглянуте та враховане при прийнятті державного бюджету на 2011 рік. Визнання судів розпорядниками бюджетних коштів – це лише перший крок. Ми вимагаємо прийняття бюджету на 2011 рік в частині видатків на судову систему у такому обсязі, щоб було чим розпоряджатись та здійснювати всі соціальні виплати, передбачені законодавством. А для того, щоб зрозуміти наше становище, уявіть собі, що Ваш єдиний дохід на місяць складає 1000 – 1500грн. і за ці кошти потрібно не тільки жити самому, а й утримувати сім’ю!
З повагою,
працівники апарату
Ленінського районного суду м. Севастополя
