Вхід

(If you're a human, don't change the following field)
Your first name.
(If you're a human, don't change the following field)
Your first name.


Отримайте БЕЗКОШТОВНО! 
4 основні Посадові інструкції
 Надішлемо їх на вашу електронку
 

4 повідомлення / 0 нових
Останнє повідомлення
oksanav_k
Зображення користувача oksanav_k.
18 лютого, 2011 - 13:27
Доброго дня! Прошу Вас поділитися своїм кадровим досвідом з наступного питання. Чи може одинока мати (вдова) після звільнення з роботи за п.1 ст.36 КЗпПУ подати в суд на роботодавця? Чи буде це правомірним? Звільнення одинокої матері з ініціативи роботодавця категорично забороняється, а тут ніби згода двох сотрін ( і роботодавця і одинокої матері, але питання в тому, що на дану одиноку матір проводився тиск зі сторони роботодавця і вона була вимушена погодитись на п.1 ст.36)????
Ольга Харечко
Зображення користувача Ольга Харечко.
Головний редактор журналу «Довідник кадровика»/«Справочник кадровика», голова ВАК, експерт порталу «КАДРОВИК-онлайн»
22 лютого, 2011 - 19:25
Трудовим законодавством встановлено певні юридичні гарантії для працівника, а саме: 1. заборона для адміністрації погіршувати умови праці порівняно з чинним законодавством, 2. в односторонньому порядку змінювати - трудову функцію, - істотні умови праці, - місце роботи (за деяким виключенням, тимчасово) 3. припиняти трудові правовідносини без законних підстав. П. 1 ст. 36 КЗпП передбачає можливість припинення трудового договору за угодою сторін (працівника і власника). Також постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року N 9 визначено, що за домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами. Якщо працівник ініціює звільнення за угодою сторін, подача працівником заяви про розірвання трудового договору має бути добровільною і виражати його волевиявлення щодо звільнення з роботи. Дії роботодавця зокрема в частині примушення працівника до написання заяви про звільнення за угодою сторін є незаконними. Якщо працівника примусили під психологічним тиском написати заяву про звільнення за угодою сторін, для захисту своїх трудових прав можна звернутися безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду(ст. 232 КЗпП) в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ст. 233 КЗпП). Суд має з’ясовувати: • обставини, за яких була написана заява про звільнення за угодою сторін; • бажання працівника припинити трудові відносини за угодою сторін; • причини звільнення; • чи не було звільнення вимушеним (вчинено під тиском роботодавця); • чи порушувались трудові права працівника; • чи створювались несприятливі умови праці, що спричинили звільнення працівника за угодою сторін. Хотілось би наголосити, що відповідно до ст. 172 Кримінального кодексу України передбачено кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також інше грубе порушення законодавства про працю - караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років. Неоподаткований мінімум становить 17 грн. Ті самі дії, вчинені щодо неповнолітнього, вагітної жінки чи матері, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, - караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців. Хочеться порадити дописувачці, на майбутнє: якщо роботодавець застосовує психологічний тиск на працівника, примушує працівника писати заяву на звільнення (працівник ще працює ), можна звернутися з заявою до: 1. територіальної державної інспекції праці, яка здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності; 2. прокуратури, яка здійснює прокурорський нагляд за додержанням конституційних прав громадян. 3. профспілки, членом якої є працівник (якщо є профспілка). Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Поновлення працівника на роботі - це надання працівникові роботи, обумовленої трудовим договором, тобто тієї, якої його було незаконно позбавлено через припинення або розірвання трудового договору. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу
oksanav_k
Зображення користувача oksanav_k.
24 лютого, 2011 - 11:23
Дякую!!! :)
Ольга Харечко
Зображення користувача Ольга Харечко.
Головний редактор журналу «Довідник кадровика»/«Справочник кадровика», голова ВАК, експерт порталу «КАДРОВИК-онлайн»
24 лютого, 2011 - 11:48
Будь ласка.