3 повідомлення / 0 нових
Останнє повідомлення
vikidem
21 вересня, 2010 - 20:24
Доброго дня. Підскажіть, як правильно оформити звільнення працівника за цією статею? Дякую.
Ольга Харечко
Зображення користувача Ольга Харечко.
Головний редактор журналу «Довідник кадровика»/«Справочник кадровика», голова ВАК, експерт порталу «КАДРОВИК-онлайн»
20 жовтня, 2010 - 19:32
Пункт 8 статті 40 КЗпП дає роботодавцеві право звільнити працівника у разі скоєння ним за місцем роботи розкрадання майна роботодавця. Форма власності та розмір украденого, а також як саме вчинено розкрадання при цьому не мають значення. Звільнення можливе і коли скоєно дрібне розкрадання. Факт розкрадання, як підстава для звільнення, повинен визначатися такими умовами: а) розкрадання повинно бути вчинене за місцем роботи працівника, тобто в організації, з якою працівник перебуває в трудових відносинах, чи в організації, в якій він виконує роботу на підставі цих трудових відносин; б) факт розкрадання повинно бути встановлено вироком суду, що набрав законної сили, або постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу. Слід зазначити, що відповідно до статті 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Щодо працівника, який вчинив дрібне розкрадання, складають протокол про адміністративне правопорушення. Статтею 255 КУпАП передбачено, що протоколи про адміністративні правопорушення за вчинення дрібного розкрадання мають право складати уповноважені на те службові особи органів внутрішніх справ (п. 1 ст. 255 КУпАП) та безпосередньо власник підприємства або уповноважений ним орган (п. 3 ст. 255 КУпАП). Такий протокол з усіма матеріалами (поясненнями, письмовими свідченнями свідків, протоколом про особистий огляд і огляд речей, накладною чи іншим документом, що свідчить про передачу власникові викраденого майна, тощо) направляється до районного суду. Відповідно до статті 221 КУпАП адміністративні справи про дрібне розкрадання розглядають судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення згідно зі статтею 287 КУпАП є остаточною і оскарженню в судовому порядку в справах про адміністративні правопорушення не підлягає, за винятком випадків, передбачених законами України. Така постанова, копію якої відповідно до статті 286 КУпАП направляють роботодавцеві, є для нього підставою для розірвання трудового договору з працівником, який учинив дрібне розкрадання, відповідно до пункту 8 статті 40 КЗпП. Таке звільнення можливе незалежно від того, чи застосовувалися раніше до працівника заходи дисциплінарного стягнення чи громадського впливу, а також, у робочий чи неробочий час вчинено розкрадання. Міра покарання не має значення для вирішення питання про звільнення працівника. Тобто необов’язково, щоб працівника було засуджено до такої міри покарання, що перешкоджає йому виконувати обумовлену трудовим договором роботу, як це передбачено пунктом 7 статті 36 КЗпП. Вирок чи постанова підтверджує факт розкрадання, і саме наявність цього факту є підставою для розірвання трудового договору. Звільнення з роботи за розкрадання майна власника може здійснюватися з додержанням загальних правил щодо порядку накладення дисциплінарних стягнень протягом одного місяця від дня вступу в силу вироку чи постанови суду, не враховуючи часу перебування у відпустці та відсутності на роботі в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, але не пізніше шести місяців з дня вчинення дрібного розкрадання. Звільнення працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання (в т. ч. дрібного майна роботодавця, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу), допускається (відповідно до ст. 43 та 43-1 КЗпП) без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). Звільняючи працівника, видають відповідний наказ (наводжу нижче). ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОНІКС» НАКАЗ 21.12.2010 м. Київ № 127-П Про звільнення Крота С. П. Крота Степана Павловича, прибиральника території заводу, 5 грудня 2010 року о 17.00 затримали на контрольно-пропускному пункті заводу працівники районного відділу державної охорони під час спроби винести з території підприємства 2,8 кг маргарину на суму 25 грн. 85 коп. Протокол про адміністративне правопорушення з усіма матеріалами передано на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва, яким установлено факт дрібного розкрадання маргарину Кротом С. П. зі складу готової продукції та винесено постанову про притягнення Крота С. П. до адміністративної відповідальності . . На підставі викладеного, керуючись п. 8 ст. 40 КЗпП України, НАКАЗУЮ: 1. КРОТА Степана Павловича, прибиральника території заводу, звільнити, 21 грудня 2010року за вчинення за місцем роботи дрібного розкрадання майна підприємства, п. 8 ст. 40 КЗпП України. 2. Бухгалтерії провести з Кротом С. П. повний розрахунок відповідно до чинного законодавства. Підстава: постанова Голосіївського районного суду м. Києва № 3-111/22 від 15 грудня 2010року про притягнення Кротова С. П. до адміністративної відповідальності і накладення адміністративного стягнення — штрафу. Директор Ріг М. М. Ріг У трудовій книжці роблять запис про звільнення: Звільнено у зв’язку з вчиненням за місцем роботи розкрадання майна власника, п. 8 ст. 40 КЗпП. Частиною третьою статті 40 КЗпП встановлено обмеження щодо розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Зокрема, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за п. 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило поширюється не лише на випадки, зазначені у статті 40 КЗпП, а й на всі інші випадки, коли розірвання трудового договору кваліфікується як здійснене з ініціативи роботодавця (ст.ст. 28, 41 КЗпП). Але це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, тобто у випадку, коли підприємство ліквідується, а всі його права та обов’язки припиняються і призначення правонаступника не передбачається. Для звільнення деяких категорій працівників з ініціативи роботодавця, крім додержання загального порядку, встановлено додаткові вимоги. Зокрема, відповідно до статті 198 КЗпП звільнення працівників, молодших вісімнадцяти років, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх. При цьому звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування. Без такого погодження на звільнення неповнолітнього працівника з ініціативи роботодавця, або якщо після звільнення неповнолітнього працівника не буде влаштовано на іншу роботу, звільнення кваліфікуватиметься як неправомірне, і в цьому випадку неповнолітнього працівника має бути поновлено на роботі. Статтею 252 КЗпП та статтею 41 Закону № 1045 передбачено гарантії для працівників підприємств, обраних до профспілкових органів. Зокрема звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства (у т. ч. структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обрано виборного органу профспілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається, якщо існує попередня згода виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (об’єднання профспілок). Звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу працівників, яких обрано до складу профспілкових органів підприємства, не допускається протягом року після закінчення строку, на який обирався цей склад (крім випадків повної ліквідації підприємства, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі у зв’язку зі станом здоров’я, що перешкоджає продовженню цієї роботи, або вчинення працівником дій, за які законом передбачено можливість звільнення з роботи чи служби). Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв’язку з неналежним виконанням своїх обов’язків або за власним бажанням, за винятком випадків, якщо це пов’язано зі станом здоров’я. Відповідно до частини 3 статті 33 Закону № 93 депутата місцевої ради може бути звільнено з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключено з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду.
olevushka
24 березня, 2011 - 17:06
Доброго дня. Підскажіть будь-ласка який документ (положення) потрібно розробити на підприємстві щоб запобігти порушенню ст.40 п.8 КЗпП (вчинення за місцем роботи розкрадання). Щоб кожен працівник ознайомився і можливо навіть підписався що він ознайомлений з цим положенням. Чи як краще зробити це?