Для довідки: український політик, економіст і публіцист, заслужений економіст України, Ph.D., член-кореспондент Академії економічних наук України та Міжнародної кадрової академії. Народний депутат України VIII-го скликання від «Народного фронту», член комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики, голова підкомітету зі спрощеної системи оподаткування.
ПОДАТКИ: До обрання народним депутатом Ви були відомі передусім як шеф-редактор журналу «Бухгалтер» і викладач-практик у сфері оподаткування. Що Вас підштовхнуло до рішення брати участь у виборах, і як Ви оцінюєте свій досвід роботи у Верховній Раді?
Олександр Кірш: Що підштовхнуло? Щось міняти зсередини, а не тільки зовні. Інша справа, що досвід Верховної Ради розчарував. Тим не менш, до своїх досягнень можу віднести збереження єдиного податку на 2016 рік майже у початковому вигляді. Було трохи підвищено ставку, але знижений ЄСВ порівняно із запланованою ставкою єдиного податку до 12 %. Якось нормалізувалося відшкодування ПДВ, і якщо раніше рахунок йшов на роки, то тепер — на місяці. Минулого року я голосував проти Держбюджету з божевільними 3 200 і 704 (ЄСВ для платників єдиного податку — Ред.). Але це не допомогло, бюджет все одно був прийнятий. З моїх норм пройшли 80 євро добових при відрядженні за кордон. Щодо решти голосував разом із фракцією, і маю визнати, що вплив народних депутатів є вкрай незначним. У комітеті можливостей більше, іноді через комітет щось вдається зробити, але набагато менше, ніж я передбачав.
П: За останні роки ми бачили кілька варіантів так званих реформ ПКУ. Наприклад, була ідея все по 20…
О. К.: Дурна ідея. Проект виявився настільки жахливим, що його навіть не розглядали. Це, а також те, що не було кардинальних антипідприємницьких елементів, ми відносимо до своїх заслуг.
Більш реальну реформу підготувала група на чолі з Ніною Южаніною, її підписали 150 народних депутатів. Але цю реформу заблокував навіть не Президент, а віце-президент Байден. На жаль, на 2017 рік її провести теж не вийшло. Через абсолютно не продуману авантюру з 3 200, яка все одно ускладнилась переведенням людей на півставки, неоплачуваними відпустками тощо. Мінімальний ЄСВ 704 гривні — сума не підйомна для малого бізнесу. У Харкові ми домоглися того, що міський голова знизив єдиний податок для 2-ї групи в два рази. Він став не 640, а 320 гривень, і загальна сума стала меншою. Так само вчинили у Сумах, Вінниці, тобто місцева влада веде себе розумніше, ніж центральна. Кажуть: ну подумаєш, пішли з реєстрації ті підприємці, які «спали». Але ж вони, нехай і «крізь сон», але все одно платили податки — єдиний (1 і 2 групи), ЄСВ (хто був на єдиному). А зараз мало того що нічого не платять, вони можуть йти за допомогою по безробіттю і навпаки викачувати гроші з держави. Тут ми нічого не змогли зробити. Більше того, це був сюрприз і для Мінфіну, і для Мінекономіки. Ні з ким це не узгоджувалося. І оскільки ця ініціатива була «упакована» в Закон про Держбюджет, хтось проголосував з політичних міркувань, хтось — з інших. І моя незгода ні на що не вплинула.
П: Всі експерти визнають, що пенсійна реформа, наповнення пенсійного фонду — одна з найбільших проблем. Що в цьому напрямку можна зробити?
О. К.: Потрібно відходити від державного посередництва при пенсійному страхуванні. Ця ідея з 19 століття від Бісмарка, вона давно застаріла. Має бути недержавне пенсійне страхування. Інша справа, що державі належить виконати вже давно накопичені грошові зобов’язання. І тут потрібні певні кроки. Необхідно йти від абсолютно диких обмежень, які існують зараз. Наприклад, 40 000 грн (25 прожиткових мінімумів) — це верхня межа нарахування страхових внесків. Іншими словами, з одержуваних 1 000 000 грн на місяць 40 000 грн оподатковуються, а 960 000 — ні. З цим потрібно щось робити. Надпенсій у нас, у депутатів, вже не буде, але багатьом їх встигли нарахувати. Хотіли знизити — Конституційний Суд заперечив: заднім числом не можна зменшувати. Тоді ми сказали: давайте частину, що понад 10 000 грн, будемо оподатковувати 90 %. Це не пройшло через Верховну Раду. Адже в залі багато депутатів, яким вже нарахували високі пенсії, і вони виступили проти. Крім того, занадто мало у нас безготівкових пенсій. А цілком можна було б зробити взаємозаліки комунальних послуг, видавати сертифікати на право купувати соціально значущі товари за собівартістю та інше. Якби все це реалізувати, поступово можна було б відійти від державного пенсійного забезпечення і виконати вже накопичені зобов’язання. Але ніхто, на жаль, цим не займається.
П: Торішня активність у сфері податкової реформи вилилася в Закон України про стимулювання інвестиційної діяльності. Як, на вашу думку, його можна оцінити?
О. К.: Зміни стосувалися дрібниць. Наприклад, податкові канікули вимагають, щоб середня зарплата була не меншою за дві мінімальні, тобто не менше 6 400 грн на кожного. Таким чином, втрати на соцстраху є більшими, ніж виграш з податку на прибуток, який все одно сплачується фактично добровільно, лише за правилами пристойності. Коли відбувся перехід на бухгалтерський облік з податку на прибуток, то перед бухгалтерами відкрилося багато можливостей, мінімізувати податок на прибуток тепер їм дуже легко. Набагато серйознішим було би прийняття законопроекту про пільги для індустріальних парків. Але все застопорилося, бо там є пільги не тільки з податку на прибуток, а й з ПДВ. А те, що пройшло в Кодексі, лише трошки полегшує життя. І щодо ПДВ є зрушення. Втім, все це не дуже суттєво. І Прем’єр одним розчерком пера — підвищенням мінімальної зарплати — перебив все позитивне, що ми прагнули зробити.
П: Чого чекати платникам податків найближчим часом? Чи є якісь ініціативи щодо змін у податковому законодавстві і наскільки вони радикальні?
О. К.: Ініціативи є, але їх шлях дуже довгий. Законопроекти часто-густо просто не ставлять на обговорення. Мої 80 євро добових для відряджень за кордон, наприклад, пролежали більше року. Щодо ПДВ треба навести порядок з електронним адмініструванням, щоб воно нарешті було пов’язано не з першою подією, а з моментом оплати. Якщо підприємство не провело оплату своєму постачальнику, яку йому ще податкову накладну? З іншого боку, якщо провело, потрібно щоб постачальник її надав. Замість цього, відчуваючи щось не те, просто змінили термін зі 180 до 360 днів. Але річ у тім, що коли підприємство не сплатило, йому і через 360 днів несправедливо давати податкову накладну. Проблема не в даті, а в тому, що потрібен касовий метод. Відповідний законопроект є, але він десь завис і нікого не цікавить. Я вже півроку не можу виправити технічну помилку. В одному з фрагментів кодексу стара межа між основними фондами і МШП. Помилково взяли і скасували податкову міліцію. Зараз її не можуть повернути через технічну помилку. Багато функцій податкової міліції припинено. Всі радіють, але я б не став цього робити. Нашу державу заганяють у кут, а така держава дуже небезпечна.
П: Чи вирішить новий порядок бюджетного відшкодування проблеми сільгоспвиробників після скасування пільг з ПДВ?
О. К.: Я не думаю, що там може бути серйозне поліпшення. Фермерів у свій час розбалували фактично негативним ПДВ. Думаю, цього не можна було робити. Вони до цього звикли, а потім їх перевели на загальні умови. І тут заміна спецрежиму приєднанням до групи 4 не допоможе. Не можна різко скасовувати. Виходить, що ми вбили реальну експортну галузь. Якщо фермерам буде погано, вони приїдуть до Києва знижувати вартість робочої сили. Ті пільги, що залишилися, — дріб’язок порівняно з тим, що було.
П: Ми всі є свідками фрагментарності податкових зміни. Чи існує якась ймовірність того, що ми отримаємо цілісну податкову реформу?
О. К.: Ми можемо написати, але Мінфін всіма правдами і неправдами одразу починає блокувати. Наприклад, Яресько (колишній міністр фінансів) тоді звідкись взяла цифру передбачуваних втрат. Цифра дута, але вона пішла пресою, цим злякали МВФ, іноземних інвесторів, віце-президента США та інших. Коли Мінфін пручається, всі чудово розуміють: хоч би яким був законопроект, голосів БПП він не збере. А без цього він приречений на провал. Мінфін може ухвалити лише той законопроект, в якому не було б нічого, що загрожує збитками. А збитки Мінфін бачить у всьому, навіть у пільгах майбутньому інвестору, якого, до речі, і зараз немає, і потім не буде, якщо пільги не надати. Ця ситуація нагадує анекдот про хлопчика, який ридає, бо втратив карбованець, а коли йому дають ще один, ридає більше — адже інакше було би два карбованці. Ось так себе поводить і Мінфін.
• Як Ви оцінює сьогоднішній баланс сил у Верховній Раді, коаліція є чи немає?
• Існує норма, яка вимагає, щоб податкові зміни приймалися не пізніше, ніж за півроку до початку бюджетного року, в якому вони почнуть діяти. Чому ця норма ніколи не виконується?
• Спрощена система оподаткування. Постійно виникають якісь конфлікти, суперечки, страхи, що її скасують. Наскільки сьогодні є великими ризики такого скасування?
• Що може зробити платник податків, щоб вплинути на ситуацію?
