Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”.
Суми грошових компенсацій у разі невикористання, зокрема, щорічних (основної та додаткових) відпусток у розмірах, передбачених законодавством, є базою для нарахування та утримання єдиного внеску.
Відповідно до абзацу третього статті 24 Закону України “Про відпустки” у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.
Статтею 116 КЗпП визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Підприємство, яке нараховує та перераховує грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, є страхувальником, який зобов’язаний нарахувати, утримати та сплатити єдиний внесок і відобразити вироблені нарахування у звіті.
Отже, для нового роботодавця сума отриманої компенсації за відпустку, невикористану працівником на попередньому місці роботи, не є базою нарахування та утримання єдиного внеску.
