Сьогодні все більш поширеною стає практика здійснення компаніями з метою соціального захисту та мотивації персоналу медичного страхування своїх працівників. Тому особливої актуальності набуває питання відображення у податковому обліку операцій за договорами добровільного медичного страхування.
Відносини у сфері страхування (крім державного соціального страхування) регулюються Законом України «Про страхування» від 07.03.96 р. № 85/96-ВР (далі – Закон № 85).
Так, ст. 6 Закону № 85 передбачено, що добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.
Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог Закону № 85. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Види добровільного страхування передбачені абз. 4 ст. 6 Закону № 85 та включають, у тому числі, медичне страхування.
Нижче розглянемо, які податкові наслідки для підприємства зумовлює добровільне медичне страхування працівників.
ПДФО
Порядок оподаткування страхових платежів (внесків, премій) податком на доходи фізичних осіб встановлено пп. 164.2.16 ПКУ, яким передбачено, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених будь-якою особою-резидентом за платника ПДФО або в його інтересах. Таким чином, сума страхових внесків із добровільного медичного страхування працівників вважається додатковим благом, яке підлягає оподаткуванню ПДФО за ставками 15 або 17 %. Про це також повідомляють контролюючі органи у роз’ясненні в ЄБПЗ.
Що стосується бази оподаткування, то оплата підприємством-роботодавцем страхового полісу для отримання страхових послуг працівником є доходом такого працівника у негрошовій формі, а тому згідно з п. 164.5 ПКУ базою є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за формулою:
К = 100 : (100 – Сп),
де К – коефіцієнт; Сп – ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
Спірним є питання визначення конкретної дати отримання працівником додаткового блага у вигляді медичного страхування, оскільки законодавством не регламентовано, що вважати такою датою:
- дату перерахування страховій компанії страхових платежів;
- дату визнання витрат із страхування в бухгалтерському обліку;
- дату здійснення страховою компанією виплати працівнику (за фактом страхового випадку).
На нашу думку, найбільш послідовним є нарахування та сплата ПДФО до бюджету на дату перерахунку підприємством страхових внесків за договорами довгострокового страхування життя страховій організації.
ЄСВ
Відповідно до норм ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI база нарахування ЄСВ включає:
- суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату;
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі.
Для визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, слід керуватися Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Держкомстату від 13.01.2004 р. № 5. Крім того, постановою КМУ від 22.12.2010 р. № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи, що внески підприємств згідно з договорами добровільного медичного страхування працівників і членів їх сімей не включаються до фонду оплати праці згідно з нормами п. 3.5 Інструкції № 5 і включені до Переліку № 1170, такі витрати не є базою нарахування ЄСВ. Про це також йдеться у листі ПФУ від 02.01.2013 р. № 100/03-20.
Податок на прибуток
Норми пп. 140.1.6 ПКУ забороняють включати до складу витрат:
- витрати на страхування життя, здоров’я та інших ризиків, пов’язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з підприємством, обов’язковість якого не передбачена законодавством;
- будь-які витрати на страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.
Отже, при визначенні об’єкта оподаткування враховуються витрати на медичне страхування фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, лише за обов’язковими видами страхування.
Оскільки обов’язковість медичного страхування працівників не передбачена законодавством та здійснюється роботодавцем добровільно, витрати на таке страхування не включаються до складу податкових витрат платника податку. Аналогічного висновку доходять податківці у роз’ясненні в ЄБПЗ.
ПДВ
Відповідно до пп. 196.1.3 ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов’язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
Отже, операції з медичного страхування власних працівників за кошти підприємства не призводять до виникнення податкових зобов’язань з ПДВ. Такої ж думки дотримуються податківці у роз’ясненні в ЄБПЗ. Таким чином, чинне законодавство не передбачає будь-яких податкових преференцій для компаній-роботодавців за договорами добровільного медичного страхування співробітників.
Витрати на добровільне медичне страхування працівників не включаються до складу податкових витрат платника податку та оподатковуються ПДФО як додаткове благо із застосуванням натурального коефіцієнта. При цьому такі витрати не є базою для нарахування ЄСВ. Також операції з добровільного медичного страхування працівників не призводять до виникнення податкових зобов’язань з ПДВ.
Савич Ольга
ЛІГА:ЗАКОН
