Працівник став до роботи в серпні 2016 року після військової служби за призовом під час мобілізації. Із 1 листопада перебуває в щорічній відпустці, під час якої підприємство отримало витяг з наказу командира військової частини, в якому вказано, що працівник «добровільно вступив на військову службу та уклав контракт про проходження військової служби терміном на три роки (вказано посаду, оклад і надбавки)». Як має діяти роботодавець?
Згідно з частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, мають гарантії, передбачені частинами третьою і четвертою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 51, частиною п’ятою статті 53, частиною третьою статті 57 і частиною п’ятою статті 61 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року № 1060-XII.
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада й середній заробіток на підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство), фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності та у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову (частина третя ст. 119 КЗпП).
Кодексом законів про працю України гарантовано право працівника на відпочинок. Але ним же передбачено можливість відкликати працівників з відпустки. Згідно зі статтею 73 КЗпП і статтею 12 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96ВР (далі — Закон № 504) відкликання зі щорічної відпустки допускається лише за згодою працівника.
Законодавством не передбачено, яким чином отримується згода: достатньо усної згоди чи потрібна письмова, але ліпше заручитися письмовим підтвердженням працівника. Переривати відпустку за ініціативою роботодавця можна лише за таких підстав: запобігання стихійному лихові, виробничій аварії, усунення наслідків аварій та природних катаклізмів, відвернення нещасних випадків, простою або псування майна підприємства. Слід зауважити, що згідно зі статтею 12 Закону № 504 безперервна частина основної відпустки не може становити менше ніж 14 днів.
Проаналізувавши норми наведених вище законодавчих актів, пропонуємо такі дії роботодавця:
По-перше. Якщо працівник отримав припис військового комісара, в якому вказано дату прибуття до військової частини, — відкликати працівника з відпустки (за його згодою), видати наказ про збереження за ним місця роботи (посади) з виплатою середнього заробітку.
Якщо працівник не бажає переривати відпустку — видати йому витяг з наказу по підприємству, щоб він міг надати її до військового комісаріату та військової частини, уникнувши кримінальної відповідальності за самовільне залишення військової частини або місця служби.
По-друге. Якщо припису нема — дочекатися закінчення відпустки й далі діяти після його отримання, як сказано вище.
По-третє. Якщо працівник надав чи військова частина надіслала витяг з наказу командира військової частини (по стройовій частині) про зарахування до списків особового складу військової частини — слід відкликати працівника з щорічної відпустки до цієї дати.
На поставлене запитання відповідав Леонід СМІЯН, полковник юстиції у відставці.
