Робоче місце та місце роботи: визначення та значення


Статтею 29 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) передбачено обов’язок власника або уповноваженого ним органу (далі — роботодавець) проінструктувати працівника і визначити йому робоче місце.

КЗпП на сьогодні не містить ані визначення місця роботи, ані визначення робочого місця. Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (ст. 93 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом місцезнаходження підприємства, установи, організації (далі — підприємство) збігається з місцем його виробничої діяльності. Але на деяких підприємствах з особливим характером роботи місце їх знаходження не збігається з місцем розташування об’єктів і територій, на яких фактично трудяться працівники, тобто дільниці можуть бути розташовані за межами населеного пункту, в якому знаходиться офіс підприємства. 

Коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства розташовані в іншій місцевості , місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором. Особливості місця роботи (розташування не за місцем знаходження підприємства, а також зміна місця їх розташування) мають бути обумовлені при прийнятті на роботу. Якщо такої домовленості не було, то переміщення з одного об’єкта на інший, розташований в іншій місцевості, є переведенням на роботу в іншу місцевість і потребує згоди працівника.

Матеріал підготовлений редакцією журналу «КАДРОВИК.UA» (випуск № 3 2019р.).
 

ПРИДБАТИ ЖУРНАЛ