У зв’язку з військовими діями на частині Східної України, як вчиняти роботодавцю, якщо підприємство фактично не може виконувати свої функції внаслідок високого ризику для життя і здоров’я працівників? І які гарантії має працівник, який не може працювати через не залежні від його волі обставини?
Одним із варіантів може бути ініціація процедури простою на підприємстві. Так, простій — це зупинення роботи, спричинене відсутністю організаційних або технічних умов, потрібних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ч. 1 ст. 34 КЗпП).
Таким чином, фактична відсутність належних умов праці та допуску до робочого місця може розглядатися як «відсутність організаційних або технічних умов, потрібних для виконання роботи» в рамках ст. 34 КЗпП.
Згідно із ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Порядок документального оформлення процедури простою на підприємстві:
| № з/п | Дії роботодавця | Зміст |
| 1 | Оформлення наказу роботодавця | Фіксація часу початку простою та його причини, тривалість, перелік працівників. Якщо простій є безперервним, необхідно обумовити необхідність присутності чи відсутності працівників на роботі |
| 2 | Складення акта простою | Фіксація причин простою |
| 3 | Сповіщення територіального органу за місцем взяття на облік як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про можливе зупинення виробництва не пізніше дати початку зупинення(скорочення) виробництва | Відповідно до Порядку надання допомоги по частковому безробіттю, затвердженого наказом Мінсоцполітики від 07.03.2013 р. № 103: «зупинення (скорочення) виробництва — зупинення (скорочення) виробництва на підприємстві, що має невідворотний та тимчасовий характер, триває не менше трьох місяців і не перевищує шести місяців, не залежить від працівників та роботодавця, охопило не менш як 20 відсотків чисельності працівників підприємства» |
