Статтею 19 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (далі – Закон № 1105) встановлено право застрахованих осіб на матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності у разі настання страхового випадку в період роботи.
Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності чітко визначено ст. 23 Закону № 1105.
У випадках, коли відсутні підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, визначені Законом № 1105, застрахована особа має право на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 р. № 439 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 “Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням”. Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (далі – Порядок № 1266) викладено в новій редакції, яка набрала чинності з 4 липня 2015 року.
Згідно зі статтею 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності.
Виплати за період, коли особа не працювала та за нею зберігався середній заробіток, не включаються до розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до роз’яснення Міністерства соціальної політики України від 17 серпня 2015 р. № 469/18/99-15 у разі відсутності у розрахунковому періоді у демобілізованої застрахованої особи заробітної плати для обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності, може бути застосовано п. 10 Порядку № 1266 в редакції, що діяла до 4 липня 2015 року, тобто середня заробітна плата визначається виходячи з місячної тарифної ставки (посадового окладу), встановленої працівникові на момент настання страхового випадку.
Для страхових випадків, які настали з 4 липня 2015 р. слід застосовувати п. 28 Порядку 1266, згідно з яким середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої працівникові на день настання страхового випадку.
Джерело: ФСС з ТВП
