Пункт 2 ст. 41 КЗпП України надає право власнику чи уповноваженому ним органу розірвати трудовий договір у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підставу для втрати до нього довіри з боку власника або уповноваженого ним органу. На цій підставі можуть бути звільнені з роботи лише особи, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності.
Підставою для розірвання трудового договору у зв’язку з втратою довіри є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення, так як і вина умисна. Однак, власник у разі спору зобов’язаний довести і факт порушення, і вину працівника.
Слід зазначити, що законодавством про працю питання про розподіл тягаря доведення вини прямо вирішується тільки щодо матеріальної відповідальності (ст. 138 КЗпП України). В інших випадках закон не встановив, хто ж зобов’язаний доводити вину чи її відсутність. І все-таки судова практика визнає власника зобов’язаним доводити наявність вини працівника, зокрема, при розгляді спорів про поновлення на роботі. З урахуванням цього, сам факт нестачі грошових чи товарних цінностей, отриманих під звіт, не є достатньою підставою для звільнення працівника у зв’язку з втратою довіри. Власник повинен довести наявність у діях працівника конкретних порушень, довести вину працівника в цих порушеннях. Такими можуть бути порушення порядку прийняття і відпуску грошових і товарних цінностей, недодержання правил їх збереження, неповідомлення відповідним посадовим особам про обставини, які перешкоджають забезпеченню збереження грошових і матеріальних цінностей, обмірювання, обважування чи обраховування осіб, які одержують (купують) товарні цінності.
Вчинення корисливих правопорушень, не пов’язаних з виконанням трудових обов’язків , також надає власникові право звільнити працівника за п.2 ст. 41 КЗпП України. Зокрема, підставою для звільнення може бути вчинення корисливого злочину або іншого правопорушення не за місцем роботи й у вільний від роботи час.
Звільнення у зв’язку з стратою довіри не є дисциплінарним стягненням. Тому в разі звільнення за цією підставою не повинні додержуватися вимоги, встановлені ст.ст. 147-149 КЗпП України щодо порядку застосування дисциплінарних стягнень. Для звільнення у зв’язку з втратою довіри не встановлено будь-якого строку після вчинення працівником порушення, що є підставою для звільнення. Закон не вимагає також, щоб до звільнення у зв’язку з втратою довіри у працівника вимагались пояснення щодо допущеного ним порушення. Однак у затребуванні таких пояснень є істотний зміст. В таких поясненнях працівники часто визнають допущені ними порушення, і такі пояснення власник вправі потім використовувати в суді як докази вчинення працівником порушення своїх трудових обов’язків або вчинення ним інших дій, які дають підстави для втрати довіри.
Алла Маковій, головний державний інспектор Управління Держпраці у Полтавській області.
Джерело: pl.dsp.gov.ua
