Забезпечення трудової діяльності осіб з інвалідністю є важливою соціальною функцією держави. У рішенні цього завдання беруть участь не тільки відповідні органи центральної виконавчої влади, місцевого самоврядування, але й усі підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності.
Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» від 21 березня 1991 року № 875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця.
Розрахунок кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється юридичними й фізичними особами, що використають найману працю самостійно.
Порядок розрахунку середньооблікової чисельності працівників, необхідної для визначення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, визначений пунктом 2 Інструкції Державного комітету статистики України «Про затвердження інструкції зі статистики кількості працівників» від 28 січня 2005 року № 286. Треба однак пам’ятати, що в розрахунку цього показника враховуються тільки штатні працівники.
У другому випадку норматив також буде вважатися виконаним, оскільки середньооблікова кількість осіб з інвалідністю за рік складе «1».
При розрахунку кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у відсотковому відношенні від середньооблікової чисельності працівників отриманий результат округляється до цілого числа. Таким чином, якщо на підприємстві середньооблікова чисельність працівників становить до 37 чоловік, норматив дорівнює одиниці (37 х 0,04 = 1,48, після округлення отримуємо 1).