Особа звернулась з адміністративним позовом про визнання протиправними дій щодо відмови в задоволенні вимог запиту на інформацію, щодо пропозиції візуально ознайомитись з наказом, зобов’язання розглянути запит на інформацію та задовольнити вимоги, викладені в ньому.
Відповідно до обставин справи адвокат в інтересах особи звернувся до міжрайонної державної податкової інспекції із запитом на інформацію та вимагав у строк не пізніше п’яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту направити належним чином засвідчену копію наказу міжрайонної державної податкової інспекції «Про застосування дисциплінарного стягнення». Представник позивача у відповідь отримав лист, яким письмово відмовлено в задоволенні вимог запиту на інформацію з метою нерозповсюдження інформації, яка може бути оскаржена.
Відповідач посилався на те, що у задоволенні вимог позивача було відмовлено з метою нерозповсюдження інформації про осіб, яких вона безпосередньо стосується та яка може бути оскаржена відповідно до Кодексу законів про працю України. У суді вказав, що запитувана інформація відноситься до службової інформації та міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію та стосується прав та інтересів конкретної особи. Також відповідач зазначив, що відповідно до Державного класифікатора управлінської документації ДК 010-98, затвердженого наказом Держстандарту України від 31.12.1998 р. №1024, наказ про накладення дисциплінарного стягнення відноситься до класу «Організаційно-розпорядча документація» підкласу «документація з оцінки трудової діяльності», а особи, щодо яких видано наказ «Про застосування дисциплінарного стягнення» не дали згоди на розголошення інформації про них з метою захисту своєї репутації. Крім того, Позивачу було запропоновано ознайомитись візуально з запитуваною інформацією протягом робочого дня.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог – в частині визнання протиправними дій міжрайонної державної податкової інспекції щодо відмови в задоволенні вимог запиту на інформацію.
Суд, розглядаючи справу в межах обставин, якими обґрунтовано відмову відповідача у задоволенні запиту, та які зафіксовані у відповіді міжрайонної державної податкової інспекції, зазначив, що ч.1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не передбачено права відповідача відмовити в задоволенні запиту у зв’язку з можливістю оскарження документа, а у листі про відмову у задоволенні запиту на інформацію відповідачі не обґрунтовували відмову нормами законодавства, які зазначаються в запереченнях на адміністративний позов, а саме, Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про захист персональних даних».
ВАСУ не погодився з судовими рішеннями та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову.
ВАСУ зазначив, що аналіз статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» в контексті визначених преамбулою меж його правового регулювання, дає підстави для висновку, що обов’язковими умовами, за яких інформація набуває ознаки публічної є її отримання (створення) в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або фактична наявність такої у розпорядженні суб’єкта владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації чи така інформація становить публічний інтерес.
Суд вказав, що наказ, який є предметом запиту, створений відповідачем не в процесі здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, а виданий ним у правовідносинах, пов’язаних із реалізацією громадянином України права на проходження державної служби. При цьому, учасниками цих правовідносин виступають МДПІ та відповідна особа і такі не пов’язані із реалізацію відповідачем своїх повноважень, передбачених законодавством.
Поряд з цим, судами під час розгляду справи не встановлено, а сторонами не доведено, що інформація, яку просила надати позивач, становить суспільний інтерес (постанова від 06.06.2017 у справі № 2а/2470/2693/12).
Слід зазначити, що суддею-членом колегії висловлено у справі окрему думку, відповідно до якої, суддя вказує, що у визначенні публічної інформації, наведеному у статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», зазначено, що публічною інформацією є інформація, яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Запитувана інформація стосувалася проходження особою публічної служби і така інформація знаходилася у володінні суб’єкта владних повноважень – МДПІ, тому є публічною. Суддя вказав, що відповідачі фактично визнали це, оскільки дозволили з нею ознайомитися. Тому, на думку судді, підстав для скасування судових рішень не було.
Джерело: ukrainepravo.com
