Верховний Суд (далі — ВС) у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. повернув касаційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі — ЦПК) через те, що вона подана у електронній формі та без накладення електронного цифрового підпису (далі — ЕЦП).
В ухвалі від 5 лютого у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (далі — ЄСІТС) далі — не функціонує, а відповідно до підпункту 15.1 пункту 1 Перехідних положень ЦПК до дня початку функціонування ЄСІТС подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Також ВС послався на нечинний Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 22 травня 2003 року № 852-IV (далі — Закон № 852), яким передбачено, що ЕЦП має бути підтверджено використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення ЕЦП; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.
І хоча у відповідних положеннях ЦПК зазначено, що особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, можуть подати процесуальні документи в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного ЕЦП, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону № 852, наразі Закон 853 втратив чинність — діє Закон України «Про електронні довірчі послуги» від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII.
