До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV ПКУ (пп. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету встановлено ст. 168 ПКУ, відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 якої податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ, за ставкою 1,5 відсотка (пп. 1.4 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ).
Згідно з п. 1 частини першої ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок) для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичної особи на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170, відповідно до п. 11 розділу I якого сума компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструмента та особистого транспорту не є базою нарахування єдиного внеску.
У разі якщо юридична особа компенсує своєму найманому працівнику вартість палива, використаного під час виконання трудових обов’язків, то сума зазначеної компенсації підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором як додаткове благо на підставі пп. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ. При цьому така сума компенсації не є базою нарахування єдиного внеску
(Лист Державної фіскальної служби України від 5 січня 2017 року № 104/6/99-99-13-02-03-15)
Джерело: редакція журналу «Довідник кадровика»
