В консультації нижче фахівці Мінсоцполітики розглянули два умови звільнення працівника за ст. 38 КЗпП:
— за власним бажанням без поважної причини
— за власним бажанням з поважної причини
Звільнення за власним бажанням без поважної причини відбувається якщо трудовий договiр укладений на невизначений строк, тоді відповідно до ст. 38 КЗпП працiвник має право в будь-який час розiрвати такий договір, письмово попередивши роботодавця про звiльнення за два тижнi.
Але фахівці Мінсоцполітики продовжують, зазначаючи, що сторони трудового договору мають право домовитися про будь-який строк звiльнення пiсля подання працiвником заяви про це в межах двотижневого строку, навіть якщо відсутні поважні причини.
Автор коментарю дуже часто чує від кадровиків таку думку, що звільнення за власним бажанням без поважної причини має мати дату подання заяви про звільнення за два тижні. Враховуючи думку Мінсоцполітики, якщо підприємство домовилось про звільнення з працівником «не за угодою сторін», а «за власним бажанням», то датою такого звільнення може бути будь-яка дата, як і дата написання заяви про звільнення, без прив’язки до двотижневого строку!
Також варто звернути увагу на те, що роботодавець не має права звiльнити працiвника до закiнчення двотижневого строку пiсля подання ним заяви про звiльнення, якщо вiн про це не просить, оскiльки згiдно з ч.2 ст.38 КЗпП, якщо працiвник пiсля закiнчення строку попередження про звiльнення не залишив роботи i не вимагає розiрвання трудового договору, роботодавець не має права звiльнити його за поданою ранiше заявою, крiм випадкiв, коли на його мiсце запрошено iншого працiвника, якому вiдповiдно до законодавства не може бути вiдмовлено в укладеннi трудового договору.
Звільнення за власним бажанням з поважної причини дає право працівнику не затримуватися на роботі два тижні і бути звільненим навіть у день подання заяви про звільнення! При цьому, до поважних причин відносяться такі, як:
- переїзд на нове мiсце проживання (які не зобов’язують надавати якихось підтверджуючих документів!);
- переведення чоловiка або дружини на роботу в iншу мiсцевiсть;
- вступ до навчального закладу;
- неможливiсть проживання у вiдповiднiй мiсцевостi, пiдтверджена медичним висновком;
- вагiтнiсть;
- догляд за дитиною до досягнення нею 14-рiчного вiку або дитиною-iнвалiдом;
- догляд за хворим членом сiм’ї вiдповiдно до медичного висновку або iнвалiдом I групи;
- вихiд на пенсiю;
- прийняття на роботу за конкурсом;
- якщо роботодавець не виконує законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору;
- а також iншi поважнi причини, які, на думку автора, можуть бути визначені сторонами за домовленістю.
КОНСУЛЬТУЄ МIНIСТЕРСТВО СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИ УКРАЇНИ
Департамент заробiтної плати та умов працi
Щодо строку звiльнення працiвника
за власним бажанням
ПИТАННЯ: У який строк роботодавець має розiрвати трудовий договiр з iнiцiативи працiвника?
ВIДПОВIДЬ: Розiрвання трудового договору з iнiцiативи працiвника на пiдставi ст.38 КЗпП є звiльненням за власним бажанням. Якщо трудовий договiр укладений на невизначений строк, працiвник має право в будь-який час розiрвати його, письмово попередивши роботодавця про звiльнення за два тижнi. Таке звiльнення вважається «за власним бажанням без поважних причин».
У цiлiй низцi випадкiв закон зобов’язує роботодавця провадити звiльнення працiвника у строк, про який вiн проситт, тобто мова йде про скорочення двотижневого строку. Таке звiльнення вважається «за власним бажанням з поважних причин».
Поважними причинами можуть бути: переїзд на нове мiсце проживання; переведення чоловiка або дружини на роботу в iншу мiсцевiсть; вступ до навчального закладу; неможливiсть проживання у вiдповiднiй мiсцевостi, пiдтверджена медичним висновком; вагiтнiсть; догляд за дитиною до досягнення нею 14-рiчного вiку або дитиною-iнвалiдом; догляд за хворим членом сiм’ї вiдповiдно до медичного висновку або iнвалiдом I групи; вихiд на пенсiю; прийняття на роботу за конкурсом, а також iншi поважнi причини.
Якщо роботодавець не виконує законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору, працiвник також має право у визначений ним строк розiрвати трудовий договiр за власним бажанням (з поважної причини).
За вiдсутностi причин, що свiдчать про неможливiсть продовження працiвником роботи, сторони трудового договору мають право домовитися про будь-який строк звiльнення пiсля подання працiвником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявностi такої домовленостi працiвника можна звiльнити навiть у день подання заяви про звiльнення. Проте роботодавець не має права звiльнити працiвника до закiнчення двотижневого строку пiсля подання ним заяви про звiльнення, якщо вiн про це не просить, оскiльки згiдно з ч.2 ст.38 КЗпП, якщо працiвник пiсля закiнчення строку попередження про звiльнення не залишив роботи i не вимагає розiрвання трудового договору, роботодавець не має права звiльнити його за поданою ранiше заявою, крiм випадкiв, коли на його мiсце запрошено iншого працiвника, якому вiдповiдно до законодавства не може бути вiдмовлено в укладеннi трудового договору.
До трудової книжки працiвника роботодавцем уноситься запис: «Звiльнений за власним бажанням, ст.38 КЗпП України». У разi звiльнення за власним бажанням з поважної причини робиться, наприклад, такий запис: «Звiльнений за власним бажанням у зв’язку iз виходом на пенсiю, ст.38 КЗпП України».
Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний у день звiльнення видати працiвниковi належно оформлену трудову книжку i провести з ним розрахунок (ст.47, 116 КЗпП). Днем звiльнення вважається останнiй день роботи.
Вiталiна КОРКУШКО,
завiдувач сектору;
Олена УСЕНКО,
головний спецiалiст
