На запитання відповідаєГригорій МАКСИМЕНКО, експерт з умов та режимів праці
Підприємство розташовується в 3-й зоні радіоактивного забруднення. Відпустка щорічна — 37 календарних днів. Управління праці (чорнобильський відділ), котре погашає кошти за 13 календарних днів відпустки, роз’яснює: ця частина відпустки (13 календарних днів) надається за календарний рік; не переноситься, якщо захворів, не продовжується на святкові і втрачається, якщо не використана в цьому календарному році. Тобто ця частина так званої щорічної відпустки аж ніяк не підпадає під норми закону «Про відпустки». І взагалі, управління праці вказує, що це є пільга для працівників у зоні.
Як же бути, якщо на «чорнобильську» частину припав листок непрацездатності або святковий день, а якщо щорічна не використана в цьому році? Ніде детально це не розписано, і кожен кадровик працює за власними домислами.
Питання щодо належності відпусток, які надаються на підставі статті 47 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі — Закон № 796), до щорічних відпусток не викликає сумніву, оскільки і в назві і в тексті цієї статті вона визначена як щорічна відпустка працівникам, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення.
При цьому слід мати на увазі, що згідно з пунктом 3 постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 505/96-ВР до приведення законодавства у відповідність із Законом України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі — Закон № 504) застосовуються закони та інші нормативно-правові акти у частині, що не суперечить цьому Закону.
Це означає, що на інші закони, які встановлюють для окремих категорій працівників іншу тривалість щорічної відпустки, поширюються норми, передбачені Законом № 504 щодо порядку їх надання, перенесення щорічної відпустки, поділу на частини, відкликання з відпустки, виплати грошової компенсації тощо.
Зазначене стосується також щорічної відпустки, яка надається відповідно до статті 47 Закону № 796.
Складність при розгляді порушеного питання полягає в тому, що оплата щорічних відпусток, які надаються на підставі статті 47 Закону № 796, провадиться як за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники, так і за рахунок коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з підпунктами 9 і 10 пункту 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року № 936 (далі — Порядок № 936), виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом № 796, провадиться центрами по нарахуванню й виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад (далі — уповноважений орган) за місцем реєстрації громадян громадянам, які працюють, зокрема на:
— оплату додаткової відпустки громадянам строком 14 робочих днів (16 календарних днів) відповідно до пункту 22 частини першої статті 20, пункту 1 частини першої статті 21, пункту 3 частини третьої статті 30 Закону № 796;
— оплату різниці між тривалістю щорічної відпустки, яка надається відповідно до статті 47 Закону № 796, та тривалістю щорічної відпустки, яка надається відповідно до Закону № 504 або інших законів громадянам, які працюють (перебувають у відрядженні) на території зон радіоактивного забруднення.
Таким чином, Порядок № 936 чітко визначає відпустку, яка надається на підставі статей 20, 21 і 30 Закону № 796, — як додаткову відпустку, а частину відпустки за статтею 47 Закону № 796 — як різницю між гарантіями, встановленими цією статтею та нормами Закону № 504. Тобто в жодному разі не може йти мова про те, що ця частина відпустки є додатковою.
Як уже зазначалося, джерела фінансування щорічної відпустки відповідно до статті 47 Закону № 796 різні, а тому мають враховуватися фактори, які впливають на відшкодування бюджетних коштів на оплату частини відпустки.
Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того самого року.
Тому дії по відшкодуванню витрат частини щорічної відпустки відповідно до статті 47 Закону № 796 за рахунок бюджетних коштів обмежено в часі і вони мають проводитися в межах бюджетного періоду.
У зв’язку з цим цілком логічно Порядком № 936 передбачено механізм використання бюджетних коштів.
Зокрема, пунктом 5 Порядку № 936 встановлено, що соціальні виплати, доплати (види допомоги), передбачені підпунктами 5–13 пункту 4 цього
Порядку, провадяться за місцем основної роботи (служби) громадян підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами — суб’єктами підприємницької діяльності без утворення юридичної особи, установами, організаціями та військовими частинами відповідно до розрахункових даних, поданих до уповноваженого органу за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
Як передбачено пунктом 6 Порядку № 936, підприємства реєструються уповноваженим органом, для чого подають не пізніше ніж за два місяці до початку кожного бюджетного року відомості про підприємство з визначенням кількості постраждалих осіб за категоріями отримувачів компенсацій та допомоги певних видів за формою, затвердженою Мінсоцполітики, і списки громадян із зазначенням прізвища, імені та по батькові, категорії, серії та номера посвідчення, місця реєстрації, ідентифікаційного номера.
Графік відпусток громадян та розрахунок витрат для додаткової відпустки на наступний бюджетний рік подаються підприємством до уповноваженого органу разом із зазначеними відомостями.
Щодо графіка відпусток слід звернути увагу на те, що йдеться про всі відпустки, а не лише додаткові, передбачені статтями 20, 21 і 30 Закону № 796, а тому стосовно відповідних категорій працівників слід подавати графіки щорічних відпусток, які надаються на підставі статті 47 Закону № 796 і, зокрема, частини щорічної відпустки, яка відшкодовується за рахунок бюджетних коштів.
Разом з тим слід зауважити, що згідно зі статтею 10 Закону № 504 черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їхнього відпочинку.
Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну.
Відповідно до зазначеного, власник або уповноважений ним орган має право наполягати на використанні працівником відпустки в інтересах виробництва у терміни, які вважає доцільними. У наведеному прикладі годиться запланувати та надати хоча б різницю між тривалістю щорічної відпустки, яка надається відповідно до статті 47 Закону № 796, та тривалістю щорічної відпустки, яка надається відповідно до Закону № 504 або інших законів громадянам, які працюють (перебувають у відрядженні) на території зон радіоактивного забруднення в межах кожного календарного року.
Як уже зазначалося, відпустка, яка надається на підставі статті 47 Закону № 796, належить до виду щорічних відпусток, а тому на цю відпустку, хай би за рахунок яких коштів вона оплачувалася, поширюються норми Закону № 504 щодо невключення святкових і неробочих днів, які припадають на цю відпустку, обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, порядку надання щорічної відпустки, перенесення та поділу щорічної відпустки, виплати грошової компенсації. Зокрема, у разі хвороби працівника зазначена відпустка переноситься, як це передбачено статтею 11 Закону № 504. Святкові та неробочі дні, які припадають на цю відпустку, відповідно також не враховуються (ст. 5 Закону № 504).
Інше питання — додаткові відпустки, які надаються на підставі пункту 22 частини першої статті 20, пункту 1 частини першої статті 21 і пункту 3 частини третьої статті 30 Закону № 796.
Для спрощення аргументуємо ситуацію щодо надання цієї відпустки на прикладі ліквідаторів 1 і 2 категорії.
Зокрема, згідно з пунктом 22 частини першої статті 20 і пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 796 особам, віднесеним до категорій 1 і 2, державою гарантовані компенсації та пільги щодо використання чергової відпустки у зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік.
Законом № 796 не зазначено, що додаткові відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік, які надаються особам, віднесеним до категорій 1 і 2, належать до виду щорічних відпусток.
Існує ряд відмінностей відпусток, які надаються на підставі статей 20 і 21 Закону № 796 порівняно за щорічними відпустками.
Насамперед слід зазначити, що відпустка громадянам, віднесеним до категорій 1 і 2, визначена Законом № 796 як пільга та компенсація.
На відміну від виду щорічних відпусток, зазначена відпустка не пов’язана із робочим процесом і надається незалежно від часу роботи на підприємстві, установі, організації.
Якщо витрати, пов’язані з оплатою щорічних відпусток, здійснюються за рахунок коштів підприємств, призначених на оплату праці, або за рахунок коштів фізичної особи, в якої працюють за трудовим договором працівники, а в установах та організаціях, що утримуються за рахунок бюджетних коштів, оплата відпусток провадиться із бюджетних асигнувань на їх утримання, то фінансування видатків по відшкодуванню витрат на оплату відпусток, що надаються особам, віднесеним до категорій 1 та 2, провадиться за рахунок коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тобто джерела покриття витрат на ці відпустки різні.
Отже, вважати відпустки, які надаються особам, віднесеним до категорій 1 та 2, на підставі статей 20 та 21 Закону № 796 щорічними підстав нема. Зазначені відпустки слід відносити, відповідно до частини другої статті 4 Закону № 504, до інших видів відпусток, установлених законодавством.
Відповідно до зазначеного, на відпустки, які надаються згідно з пунктом 22 частини першої статті 20 і пунктом 1 частини першої статті 21 Закону № 796, не можуть поширюватися норми, визначені статтями 5, 9–12 і 24 Закону № 504.
Отже, при наданні зазначених відпусток слід враховувати, що особам, віднесеним до категорії 1 і 2, державою гарантовано право на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 робочих (16 календарних) днів на рік, а тому власник або уповноважений ним орган зобов’язаний забезпечити реалізацію цього права впродовж календарного року.
Григорій МАКСИМЕНКО,
експерт з умов та режимів праці
