Так, має.
Розірвання трудового договору з ініціативи працівника на підставі статті 38 КЗпП є звільненням за власним бажанням. Працівник може звільнитися за цією підставою як з поважних, так і без поважних причин.
Якщо трудовий договір укладено на невизначений строк, працівник має право у будь-який час розірвати його без поважних причин, письмово попередивши роботодавця про звільнення за 2 тижні.
Водночас частиною першою статті 38 КЗпП визначено поважні причини, за наявності яких роботодавець зобов’язаний звільнити працівника у строк, про який він просить у своїй заяві. Це, зокрема, переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у певній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14-річного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також інші поважні причини.
Звільнення з поважних причин дає право працівникові звернутися до центру зайнятості для отримання допомоги по безробіттю з 8-го дня після його реєстрації в установленому порядку як безробітного (ч. 3 ст. 22 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; далі — Закон № 1533), а особа, яка звільнилася з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, отримає допомогу лише з 91-го календарного дня після набуття статусу безробітного (ч. 4 ст. 23 Закону № 1533).
Отже, у разі звільнення працівника з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин він матиме право на допомогу по безробіттю з 91-го календарного дня, тобто через 3 місяці.
Автор Галина Білоткач, експерт гарячої лінії журналу «КАДРОВИК.UA» |