Чи може директор філії державного підприємства працювати на умовах неповного робочого дня або тижня і як правильно це оформити?

Відповідно до частини 4 статті 95 Цивільного кодексу України керівників філій та представництв призначає юридична особа, яка утворила філію, і діють вони на підставі виданої нею довіреності. Зважаючи на цю норму, призначення на посаду керівника філії оформляється наказом по головному підприємству.
Частиною першою статті 56 КЗпП передбачено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватися як під час прийняття на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Чинне законодавство не передбачає будь-яких обмежень у встановленні неповного робочого часу для керівних працівників, серед них і для керівних працівників державних підприємств. Таким чином, директор філії державного підприємства може працювати на умовах неповного робочого дня або тижня за погодженням із керівником підприємства, яке утворило філію.
Неповний робочий час може встановлюватися під час прийняття директора філії на роботу (із зазначенням у наказі про призначення на посаду директора філії, що він працюватиме на умовах неповного робочого часу) або згодом. У другому випадку до трудового договору з директором філії мають уноситися зміни через подання ним відповідної заяви на ім’я керівника головного підприємства з подальшим виданням наказу про встановлення директору неповного робочого часу.
Неповний робочий час для директора філії, так само як і для звичайного працівника, може встановлюватися на певний період або на необмежений строк. У другому випадку керівник головного підприємства не позбавляється права змінити тривалість неповного робочого часу або замінити його на повний за умови додержання норм трудового законодавства.
Слід також зазначити, що частиною третьою статті 56 КЗпП встановлено, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. Указана норма, зокрема, поширюється і на надання щорічних відпусток — неповний робочий час не може бути підставою для скорочення тривалості щорічної основної відпустки. Разом з тим, відповідно до частини другої статті 56 КЗпП, неповний робочий час впливає на оплату праці — оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.