Демобілізація: допускаємо працівника до роботи


Юрій Васильєв,
начальник відділу кадрів Фізико-технічного інституту низьких температур ім. Б. І. Вєркіна Національної академії наук України, володар звання «Кадровик року’2013»

КОЛИ РОБОТОДАВЦЯМ ЧЕКАТИ ДЕМОБІЛІЗОВАНИХ ПРАЦІВНИКІВ І ЯК ДІЗНАТИСЯ, ЧИ СВОЄЧАСНО ПРАЦІВНИК СТАВ ДО РОБОТИ?

Відповідно до вимог Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 № 15/2015, затвердженого Законом України від 15.01.2015 № 113-VIII, у період з 18.03.2015 до 01.05.2015 буде проведено звільнення в запас (демобілізацію) військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 № 303/2014.

З метою організації роботи щодо звільнення за демобілізацією військовослужбовців Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України видали спільну директиву «Про звільнення військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 02.03.2015 № Д-1 (Директива). Відповідно до цієї Директиви органам військового управління надано завдання щодо звільнення з військової служби у зв’язку з демобілізацією військовослужбовців, які прослужили рік (але не пізніше ніж за 10 діб до закінчення однорічного строку їх перебування на військовій службі та перевезення звільнених військовослужбовців до місць проживання/перебування).

Тобто, за загальним правилом, працівники, які були мобілізовані для проходження військової служби в особливий період, мають стати до роботи ще до того, як мине рік із часу направлення їх у військкомати для проходження військової служби.

Згідно з Директивою військовим комісаріатам надано завдання щодо повідомлення керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності про дотримання трудових прав і гарантій соціального захисту військовослужбовців із числа їх працівників, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та перебувають на лікуванні в медичних закладах, у полоні чи зникли безвісти.

Треба знати!
Роботодавці мають щодо кожного працівника, який був мобілізований, визначити дату відправлення у військкомат для проходження служби і брати її до уваги при визначенні дати прибуття працівника на роботу. Не слід плутати цю дату з часом, коли працівник був звільнений від роботи для проходження лікарської комісії (хоча в обох цих випадках за працівником зберігалося місце роботи й середній заробіток).

 

ЯК ДІЯТИ У СИТУАЦІЇ, КОЛИ РІК ІЗ ЧАСУ МОБІЛІЗАЦІЇ МИНУВ, А ПРАЦІВНИК ДО РОБОТИ НЕ ПРИСТУПИВ?

Статтею 119 Кодексу законів про працю України (КЗпП) передбачено збереження за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, місця роботи, посади і компенсацію їм середнього заробітку, але не більше ніж на один рік. Підстав і далі виплачувати середній заробіток працівникові, який не прибув на роботу через рік після мобілізації, нема.
Очевидно, у разі якщо працівник відсутній на роботі і роботодавець не має відомостей про місце його перебування, у табелі обліку використання робочого часу (типова форма № П-5, затверджена наказом Державного комітету статистики Украї­ни від 05.12.2008 № 489) слід проставляти відмітку про відсутність працівника з нез’ясованих причин.
Радимо роботодавцеві не поспішати звільняти працівника, який не прибув на роботу через рік після його мобілізації (тим більше законних підстав для звільнення такого працівника у цьому випадку, як правило, нема). Насамперед треба з’ясувати, чому працівник не приступив до роботи. Для цього можна письмово звернутися із відповідним запитом до військкомату, через який був мобілізований працівник. Зазначену інформацію можна отримувати і в інші не заборонені законодавством способи: від самого працівника під час телефонної розмови з ним, від його родичів, в органах реєстрації актів громадянського стану, охорони здоров’я, у житлово-експлуатаційних організаціях тощо.
Питання стосовно продовження дії соціальних гарантій щодо збереження місця роботи, посади та середньої заробітної плати більш ніж на один рік для військовослужбовців, які перебувають на лікуванні та в полоні, найближчим часом буде вирішено. На розгляді у Верховній Раді України перебуває проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації та соціального захисту громадян України, які підлягають звільненню з військової служби під час особливого періоду або у зв’язку з оголошенням демобілізації» від 03.03.2015 (зареєстрований за № 2283). Згідно із цим законопроектом ст. 119 КЗпП буде доповнено частиною п’ятою, якою передбачено, що гарантії, визначені у частинах третій і четвертій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні в медичних закладах, а також потрапили в полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в закладах охорони здоров’я незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня визнання судом їх померлими.

Якщо працівник, який підлягає демобілізації, вирішив продовжити службу за контрактом

Якщо буде встановлено, що працівник вирішив продовжити військову службу за контрактом, то гарантії щодо збереження місця роботи, посади і компенсації середнього заробітку зберігаються за ним більше ніж на один рік (частина четверта ст. 119 КЗпП зі змінами, унесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.01.2015 № 116-VIII).

Якщо працівник вчасно не прибув на роботу з власної вини

Якщо працівник із власної вини прибув на роботу пізніше встановленого строку, дії роботодавця мають бути такими ж, як і в разі вчинення працівником прогулу без поважних причин. Тобто роботодавець має запропонувати працівникові надати письмові пояснення з приводу неявки та ухвалити рішення щодо дисциплінарної відповідальності працівника з урахуванням поважності причин його відсутності.

Якщо працівник прибув на роботу після демобілізації пізніше встановленого строку з вини посадових осіб Збройних Сил України

Якщо працівник прибув на роботу пізніше ніж через рік із часу його мобілізації з вини посадових осіб Збройних Сил України або інших військових формувань, де він проходив службу, і це підтверджено відповідними документами, роботодавець має допустити такого працівника до роботи
з дати його прибуття, однак
законних підстав для оплати днів, коли працівник був незаконно відсутній, у роботодавця нема.

Які документи має подати працівник при поверненні на роботу після демобілізації?

Законодавством не визначено обов’язків громадян або військового комісаріату повідомляти роботодавця про звільнення військовослужбовця в запас. Відповідно і не передбачено якогось особливого документа, який би надавався працівникові для пред’явлення за місцем роботи. Зазвичай військкомат надає довідку (витяг з наказу), у якій вказується період, протягом якого військовослужбовець проходив службу. Основним документом усе ж слугує правильно оформлений військовий квиток.
Запис про звільнення у зв’язку з демобілізацією виконують на третьому аркуші військового квитка. Там же роблять і запис про те, коли й куди зобо­в’я­заний прибути демобілізований після звільнення з військової служби. Наприклад:

12. 25.03.2015 на підставі наказу КПС ЗСУ
від 15.03.2015 № 105-ПМ
звільнений (демобілізований)
в запас і направлений до
Київського РВК м. Харкова.

До місця призначення
зобов’язаний прибути і стати
на військовий облік 26.03.2015
Командир частини підпис В. В. Петренко
М. П.

Після того як звільнений військовослужбовець стане на військовий облік, на 28-му аркуші військового квитка буде зроблено відповідну відмітку.

ЯКІ ДІЇ РОБОТОДАВЦЯ В РАЗІ ПРИБУТТЯ ДЕМОБІЛІЗОВАНОГО
ПРАЦІВНИКА НА РОБОТУ?

Якщо демобілізований працівник прибув на підприємство, треба засвідчити той факт, що він став до роботи. Із цією метою роботодавець може видати наказ.
Готуючи наказ, слід:
1) перевірити (як і при прийнятті на роботу), чи перебуває працівник на військовому обліку. У вій­ськово-облікових документах працівника (військо­вому квитку) має бути зроблено відмітку про взяття його на військовий облік (28-й аркуш військового квитка).
Працівник має стати до роботи в день, наступний за днем взяття його на військовий облік (якщо не виникли інші обставини), але не пізніше наступного дня за днем, коли спливає гарантований ст. 119 КЗпП рік, протягом якого зберігалося робоче місце працівника;
2) упевнитися, чи в змозі працівник виконувати доручену йому роботу. Тобто у випадках, передбачених ст. 169 КЗпП, а саме: при допуску до роботи працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному добо­рі, а також для осіб віком до 21 року — роботодавець зобов’язаний за свої кошти організувати проведення медичних оглядів. В інших випадках достатньо в ході бесіди впевнитися, що працівник у змозі виконувати доручену йому роботу. Не зайвим було б, аби працівник написав заяву про допуск його до роботи у зв’язку з демобілізацією з військової служби. Ця заява слугуватиме підставою для видання відповідного наказу.
Може бути й таке, що працівник за станом здо­ров’я не може приступити до виконання дорученої йому роботи (наприклад, отримав інвалідність, через що йому заборонена важка фізична праця, або ж має медичний висновок, відповідно до якого потребує переведення на легшу роботу). У таких випадках роботодавець зо­бов’язаний дія­ти відповідно до положень ст. 170 і 172 КЗпП.
Отже, якщо працівник тимчасово або постійно не може виконувати роботу, на яку його було прийнято, але без шкоди для свого здоров’я може виконувати іншу, легшу роботу, роботодавець має перевести його на легшу роботу відповідно до медичного висновку.
Поняття «легша робота» законодавством не визначено. Робота визнається легшою в кожному конкретному випадку з урахуванням фізіологічних та психологічних можливостей працівника належним чином її виконувати.
Переведення працівника на легшу роботу можливе за наявності певних умов:
1) потреба в переведенні встановлена компетентними органами лікувальних установ, які визначають тривалість переведення та характер роботи. Висновок про потребу в тимчасовому переведенні на легшу роботу видає лікарсько-кон­сультаційна комісія (ЛКК) лікувальної установи за місцем проживання чи роботи працівника, а в пере­веденні без обмеження строком у разі встановлення стійкої втрати професійної працездатності — медико-соціальна експертна комісія (МСЕК);
2) працівник дав згоду на переведення. Якщо працівник відмовляється від переведення на легшу роботу, роботодавець може звільнити його на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП як такого, що не відповідає посаді, яку він обіймає, за станом здоров’я, що перешкоджає виконанню роботи;
3) на підприємстві є вакантні місця, виконання робіт на яких рекомендовано ЛКК або МСЕК.

Треба знати!
У разі переведення працівника за станом здоров’я на легшу, нижчеоплачувану роботу за ним зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів із дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Про переведення працівника на легшу роботу роботодавець видає відповідний наказ.
У випадках, передбачених законодавством, на роботодавця покладається обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію та працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій, установити на їх прохання неповний робочий день (тиждень) та створити пільгові умови праці.

Треба знати!
Роботодавці, які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та адаптації. Для інвалідів можуть створюватися спеціальні робочі місця, або ж їхня праця може застосовуватися на звичайному робочому місці.

Стаття надана газетою «Кадри і зарплата» №6, 2015

 

Матеріали до теми


Військовий облік жінок під час воєнного стану
Начальник юридичної групи обласного територіальний центру комплектування Юрій Грива відповів на усі популярні питання про військовий облік жінок під час ...
Зобов’язання щодо оновлення відомостей про кінцевих бенефіціарних власників
Міністерство юстиції України від 09 червня 2022 року надало роз’яснення, викладене у листі № 44816/55964-26-22/8.4.3. Так за результатами розгляду листа ...
Призупинення трудового договору: передумови, причини, наслідки
Міністерство економіки України розглянуло запит на отримання публічної інформації від 27 квітня 2022 року щодо деяких питань трудового законодавства та ...
Що робити у разі втрати чи спливу строку дії документів під час війни
Куди звертатись, щоби відновити документи? Утрачені або знищені документи можна відновити у територіальних органах Державної міграційної служби України (ДМС). Якщо ...